Запитання
Чому ми маємо каятися у своїх гріхах, якщо вони вже були прощені (1 Івана 1:9)?
Відповідь
Апостол Павло писав: «Для прославлення величі Своєї благодаті, якою Він обдарував нас в улюбленому Сині. У Ньому маємо викуплення Його кров’ю, прощення переступів, згідно з багатством Його благодаті, яку Він безмірно помножив у нас у всякій мудрості та розумінні» (Ефесянам 1:6–8). Це прощення стосується спасіння, в якому Бог узяв наші гріхи та віддалив нас від них, «як віддалений схід від заходу» (Псалом 102:12). Це – «суддівське прощення», яке Бог дає нам за прийняттям Ісуса Христа як Спасителя. Усі наші минулі, теперішні та майбутні гріхи пробачені на підставі суддівського рішення, означаючи, що ми не постраждаємо від вічного засудження за наші гріхи. Проте ми все ще часто страждаємо від наслідків гріха, поки перебуваємо тут, на Землі, що веде нас до піднятого питання.
Різниця між текстами в Ефесянам 1:6–8 і 1 Івана 1:9 полягає в тому, що Іван говорить про те, що ми називаємо «відносним» або «спадковим» прощенням – немов між батьком і сином. Наприклад, якщо син учинив щось погане проти свого батька – не відповідаючи його очікуванням або правилами – він порушив взаємини зі своїм батьком. Він залишається сином свого батька, але відносини постраждали. Їхні стосунки залишатимуться порушеними, поки син не визнає своєї провини перед батьком. Таким самим чином ситуація складається з Богом – наші стосунки з Ним порушені, поки ми не розкаємось у своїх гріхах. Якщо ми визнаємо їх перед Богом, то взаємини відновляться. Це – відносне прощення.
«Позиційне» чи суддівське прощення – це те, що отримує кожний віруючий у Христа. В нашому статусі членів Тіла Христового, нам були пробачені всі гріхи, що ми будь-коли вчинили чи вчинимо. Ціна, сплачена Христом на хресті, задовольнила Божественний гнів проти гріха, і подальшої жертви або платні не потрібно. Коли Ісус сказав: «Відбулося!», Він мав на увазі саме це. Наше позиційне прощення було здобуте там і тоді.
Покаяння в гріхах допоможе нам уникнути Господньої кари. Якщо ми не визнаємо свої гріхи, то піддаємо себе Божому покаранню, доки не розкаємось. Як згадано вище, наші гріхи були прощені під час спасіння (позиційне прощення), однак наші щоденні стосунки з Богом потребують надійної підстави (відносного прощення). Належні взаємини з Богом не можуть мати місце при нерозкаяних гріхах у нашому житті. Таким чином, аби зберегти близькі стосунки з Богом, нам слід сповідувати свої гріхи, тільки-но ми усвідомили, що згрішили.
English
Чому ми маємо каятися у своїх гріхах, якщо вони вже були прощені (1 Івана 1:9)?
