Запитання
Як переконання щодо творіння впливають на наші вірування в цілому?
Відповідь
Суперечки щодо творіння та еволюції не вщухають уже протягом багатьох років. Іноді здається, що сторони не чують одна одну. Кожна сторона прагне спростувати заяви опонентів – еволюціоністи звинувачують креаціоністів у цілковитому ігноруванні науки, а останні закидають еволюціоністам участь у підступних змовах, аби змусити їх замовкнути. Відвертий діалог у цій словесній війні є рідкісним явищем.
Багато християн надають питанню «творіння чи еволюція» другорядне значення як такому, що не має відношення до виправдання людини перед Богом через Євангеліє Ісуса Христа. У цьому є доля істини. Ця дискусія може настільки поглинути нас, що ми перестанемо приділяти увагу головному питанню – поширенню Євангелія. Проте, як і з багатьма іншими «вторинними» проблемами, переконання людини щодо творіння насправді впливають на те, як вона сприймає теологію в цілому та Євангеліє зокрема.
У християнстві існує декілька позицій щодо доктрини про творіння:
1. Буквальне творіння – Бог створив усе існуюче протягом шести 24-годинних днів/діб.
2. Метафоричний креаціонізм – події творіння відбувалися так, як описано в Буття 1, але «дні» творіння є невизначеними періодами часу.
3. Теорія структури – дні в Буття 1 є богословською структурою, в рамках якої розповідається про творіння навколишнього світу.
Протягом більшої частини історії церкви, аж до останніх 150 років, позиція про буквальне творіння була домінуючою. Ми не хочемо вірити в щось, включаючи позицію про буквальне творіння, лише тому, що в це вірили наші попередники, але ми віримо в доктрину, яка підтверджується текстом Святого Письма. У даному конкретному випадку багато консервативних богословів вважає, що позиція про буквальне творіння має найсильнішу екзегетичну підтримку біблійного тексту. По-перше, таким є природне розуміння, що складається від простого читання тексту. Крім того, щоразу, коли використовується єврейське слово «день» («йом») у супроводі числівника (наприклад, чотири дні) або комбінація «ранок і вечір» (як у Буття 1), це завжди пов'язано з 24-годинною добою. І зрештою, семиденна модель, заснована протягом тижня творіння, є шаблоном, з якого ми отримали наш тиждень (Вихід 20:8-11).
Із розвитком сучасної науки християни почали поступово залишати позицію про буквальне творіння. Головною причиною цієї відмови є той факт, що дана позиція вимагає малого віку всесвіту, відповідного «молодій землі» (від 6000 до 30000 років), тоді як провідний науковий погляд полягає в тому, що всесвіту – мільярди років. Метафоричний креаціонізм (що іноді зветься «прогресивним креаціонізмом») є спробою узгодити історію творіння в книзі Буття з великим віком всесвіту та землі. Слід звернути увагу на те, що позиція метафоричного креаціонізму полягає в твердженні, що Бог створив усе, і вона також відкидає теорію еволюції Дарвіна, тому її не слід плутати з «теїстичною еволюцією» – переконанням, що еволюція Дарвіна – це істина, але, замість сліпого випадку, нею насправді керував Бог. І хоча прихильники позиції метафоричного креаціонізму вважають, що таким чином вони узгоджують біблійне вчення з наукою, опоненти розглядають її як слизький шлях до відмови від істинності Божого Слова.
Оскільки дискусії щодо творіння та еволюції було відведене другорядне місце, занадто мало людей переймаються богословськими наслідками відкидання біблійного погляду на творіння. Більшість вважає, що немає особливої різниці, чи є еволюція істиною, чи ні. Доктрина про творіння не розглядається у зв'язку з іншими аспектами християнської звістки. Насправді ж, те, в що людина вірить щодо творіння, має вирішальне значення, оскільки це стосується непогрішимості, надійності та авторитету Святого Письма. Якщо не можна довіряти першим двом розділам Біблії, то як можна вірити решті цієї книги? Зазвичай, критики Біблії зосереджують свої напади на перших одинадцяти розділах книги Буття (зокрема, на історії про творіння). Питання – чому? Ці перші одинадцять розділів складають основу всієї біблійної історії. Ви не зможете зрозуміти прогресивну розповідь Святого Письма без цих розділів. У них міститься надзвичайно багато фундаментального матеріалу для решти Біблії, як наприклад, творіння, падіння, гріх, неминучість суду, необхідність у Спасителі та представлення Доброї Звістки. Нехтування цими фундаментальними доктринами робить решту Біблії незрозумілою та неактуальною.
Проте критики Біблії та ті, для кого найвищим авторитетом є наука, вважають за краще ставитися до цих початкових розділів Буття як до древньоєврейського міфу, а не історії зародження життя. Насправді, в порівнянні з історіями про творіння в інших культурах, опис у книзі Буття більше сприймається як історія, ніж як міф. У більшості стародавньої літератури творіння розглядається як результат протиборства між богами. І більшість міфів про творіння поміщає свою культуру в центр релігійного всесвіту. Книга Буття, розділяючи деякі спільні риси з іншими історіями про творіння, відрізняється тим, що зображує Бога як єдиного, Хто має найвищу владу над творінням (а не як одного з багатьох богів), а людство – як вершину Його творіння та управителів над іншими істотами. Звичайно, деякі питання щодо історії в книзі Буття залишаються без відповіді (наприклад, точна дата творіння), але її мета не полягає в наданні повного історичного звіту, що має задовольняти сучасних істориків. Опис у Буття є передісторією для єврейського народу, який збирався увійти в Обіцяну землю; вони мали знати, хто вони та звідки прийшли.
Інше, на що слід звернути увагу, – більша частина християнського богослов'я ґрунтується на історичній достовірності опису в Буття. Поняття шлюбу безпосередньо походить з історії творіння (Буття 2:24) і згадується Ісусом у всіх трьох синоптичних Євангеліях. Наш Господь Сам підтверджує, що людина була створена «споконвіку» чоловіком і жінкою (Матвія 19:4). Щоб ці посилання мали зміст, вони мають ґрунтуватися на історичній достовірності опису творіння з Буття. Найголовніше те, що наше заповітне вчення про спасіння залежить від доктрини про творіння та буквального існування людини на ім'я Адам. Двічі у своїх посланнях (Римлянам 5 і 1 Коринтянам 15) Павло пов'язує наше спасіння у Христі з нашим ототожненням із Адамом. У 1 Коринтянам 15:21-22 ми читаємо: «Смерть-бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть». Уся людська раса перебуває в гріховному стані через причетність до Адама та природне народження. Таким же чином ті, кого Бог обрав для спасіння, отримають його через причетність до Христа та духовне народження. Відмінність між причетністю до Адама і Христа має вирішальне значення для правильного розуміння християнської сотеріології, і ця різниця не мала би жодного змісту, якби не було реального Адама, від якого пішло все людство.
Павло наводить схожі аргументи в Римлянам 5:12-21. Наступний уривок є унікальним, тому що в ньому чітко сказано: «Тому-то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлянам 5:12). Цей вірш є фундаментальним для аргументу про цілковиту гріховність і, як і текст із 1 Коринтянам, щоб мати сенс, він повинен ґрунтуватися на буквальному існуванні Адама. Без буквального Адама немає жодного буквального гріха та немає необхідності в буквальному Спасителі.
Незалежно від того, якої позиції людина дотримується щодо доктрини творіння, очевидно одне: Бог створив небо та землю. І хоча ми вважаємо, що позиція про буквальне творіння має найсильнішу біблійну аргументацію, інші дві є допустимими інтерпретаціями в межах загальноприйнятих християнських вірувань. Але необхідно підкреслити, що Біблія не підтримує (ні явно, ні неявно) дарвінівський погляд на еволюцію. Тому твердження, що дебати щодо творіння та еволюції не є важливими, – це вияв неповаги до Святого Письма. Якщо ми не можемо повірити Біблії, коли вона говорить про творіння, чому ми маємо довіряти їй щодо спасіння? Саме тому наші переконання щодо творіння мають важливе значення для нашої теології в цілому.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Як переконання щодо творіння впливають на наші вірування в цілому?
