Запитання
Чи є деконструктивізм надійним способом тлумачення Біблії?
Відповідь
Загалом, деконструктивізм є теорією текстуальної критики або інтерпретації, що заперечує існування єдино вірного значення або тлумачення тексту. В основі деконструктивізму лежать дві ключові ідеї. Перша – що жоден уривок або текст не може передати єдине надійне, послідовне та узгоджене повідомлення для всіх одержувачів. Друга – що відповідальним за зміст тексту є не стільки його автор, скільки безособові сили культури (такі, як мова) та їхня несвідома ідеологія. Отже, навіть базові принципи деконструктивізму суперечать чіткому вченню Біблії про існування абсолютної істини та про те, що ми насправді можемо її знати (Повторення Закону 32:4; Ісаї 65:16; Івана 1:17-18; 14:6; 15:26-27; Галатам 2:5).
Деконструктивістський підхід до тлумачення Біблії випливає з постмодернізму і, відповідно, є просто черговим способом заперечення існування абсолютної істини. У цьому полягає найсерйозніша логічна помилка, якої тільки можна припуститися, – заперечення абсолютної істини суперечить саме собі. Ніхто не може раціонально спростувати абсолютну істину, тому що для цього потрібне абсолютне твердження – чого, як заявляється, не існує. Коли хтось відкидає існування абсолютної істини, спитайте його: «Ви абсолютно впевнені в цьому?». Якщо відповідь буде позитивною, то ця людина висунула твердження, яке суперечить її власній позиції.
Як і інші філософські течії, що випливають із постмодернізму, деконструктивізм ставить в основу людську незалежність і визначає істину за допомогою людського інтелекту. Отже, згідно з постмодернізмом, будь-яка істина є відносною і такого поняття, як абсолютна істина, не існує. Постмодернізм та деконструктивізм базується на гордині. Деконструктивісти вважають, що можуть виявити особисту або соціальну мотивацію в повідомленнях Святого Письма і, відтак, визначити, про що в них ідеться «насправді». Результатом цього є суб'єктивна інтерпретація. Замість прийняття того, що буквально сказано в Біблії, деконструктивісти настільки самовпевнені, що вважають, що можуть самостійно визначати мотивацію написаного та подавати «реальне» або «приховане» розуміння тексту. Проте, щоб довести деконструктивізм до логічного завершення, його висновки також слід «деконструювати», аби визначити, що вони означають «насправді». Таке циклічне міркування приречене на невдачу. Усвідомлюючи, наскільки хибним може бути даний тип мислення, на думку спадає текст із 1 Коринтянам 3:19: «Цьогосвітня-бо мудрість – у Бога глупота, бо написано: "Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!"».
Деконструктивісти не вивчають Біблію, щоб з'ясувати зміст, закладений її Автором, а намагаються розкрити культурні та соціальні мотиви написаного. Деконструктивізм обмежений в інтерпретації тексту лише власною уявою. Для його послідовників немає правильного чи неправильного тлумачення, а зміст тексту полягає лише в очікуваннях читача. Можна лише уявити, що би трапилося, якби правові документи на кшталт заповітів і посвідчень сприймалися таким чином. Такий підхід не визнає фундаментальної істини, що Біблія є об'єктивною звісткою від Бога людству і що зміст її уривків походить безпосередньо від Нього.
Замість того, щоб витрачати час на обговорення деконструктивізму чи інших постмодерністських теорій, ми маємо зосередитися на піднесенні Христа та достатності й авторитеті Святого Письма. Римлянам 1:21-22 підбиває підсумок щодо більшості постмодерністських мислителів, які дотримуються таких теорій, як деконструктивізм: «пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли».
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Чи є деконструктивізм надійним способом тлумачення Біблії?
