Запитання
Що таке деміфологізація? Чи треба деміфологізувати Біблію?
Відповідь
Концепція деміфологізації належить Рудольфу Бультману, теологу й досліднику Нового Завіту ХХ сторіччя. Бультман вважав, що Новий Завіт – це просто людська оповідь про зустрічі письменників із Богом у подобі Христа. На його думку, автори Євангелій використовували лише ті терміни та концепції, що були доступні їм у той час і нерозривно пов’язані з чудесними й надприродними явищами, які він вважав міфом.
Бультман припустив: щоб Євангеліє було прийнятним та актуальним для сучасного мислителя, Новий Завіт слід деміфологізувати. Інакше кажучи, міфічні компоненти (тобто, чудеса) мають бути усунені, і тоді можна буде побачити універсальну істину, що становить основу новозавітних історій. Для нього універсальна істина полягала в тому, що у Христі Бог діяв на благо людства. Однак у Новому Завіті розповідається про народження від діви, ходіння по воді, примноження кількості хлібів і риби, про дарування зору сліпим і навіть про воскресіння Ісуса, що вважається міфічними доповненнями до основного послання. У наш час існує багато відгалужень християнства, які сповідують той же спосіб мислення, незалежно від того, чи приписують вони це впливу теорії Бультмана, чи ні. Те, що можна назвати «базовим лібералізмом», спирається на деміфологізовану Біблію. Лібералізм навчає про доброту Бога та єдність людей із наголосом на слідуванні прикладу Христа, при цьому применшуючи або заперечуючи чудеса.
Бультман не зміг зрозуміти, що елемент чудес (те, що він назвав міфами) складає основу Євангелія. Більше того, люди у 1-му столітті не були такими вже наївними, щоб легко повірити в чудеса. Коли ангел оповістив діві Марії про майбутнє народження Сина, вона чітко розуміла, що це було чимось надзвичайним (Луки 1:34). Так само треба було переконувати Йосипа (Матвія 1:18-21). Хома знав, що воскресіння після розп’яття не було звичним явищем, і відмовлявся в це повірити, поки сам не побачить Ісуса (Івана 20:24-25).
Павлу довелося протистояти вченню, що охопило церкву в Коринті. Захищаючи доктрину воскресіння, апостол пояснює, що деміфологізоване Євангеліє – це зовсім не Добра Звістка. Воскресіння Ісуса є найважливішим історичним фактом (1 Коринтянам 15:4), який піддається перевірці (вірш 5). «А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша. Ми ж виявляємося неправдивими Божими свідками, бо засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив, якщо насправді мертві не воскресають. Адже коли мертві не воскресають, то й Христос не воскрес. Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша марна: ви все ще у гріхах ваших. Тоді й ті, які впокоїлися в Христі, загинули! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей!» (вірші 14-19; Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Отже, Новий Завіт не потребує деміфологізації. Те, що Бультман називав міфами, насправді є чудесними явищами, які складають основу Нового Завіту – починаючи з народження Ісуса від діви до Його воскресіння, повернення та воскресіння віруючих у майбутньому. «Сучасного мислителя» необхідно повернути до «досучасного мислення», яке було відкрите до надприродного втручання.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Що таке деміфологізація? Чи треба деміфологізувати Біблію?
