Запитання
Чому існує так багато християнських деномінацій?
Відповідь
Щоб дати відповідь на це запитання, спочатку нам слід визначити різницю між деномінаціями Тіла Христового та нехристиянськими культами й фальшивими релігіями. Пресвітеріани та лютерани є християнськими деномінаціями. Мормони та Свідки Єгови – це культи (групи, які стверджують свою приналежність до християнства, але відкидають один або декілька основних елементів християнської віри). Іслам і буддизм є повністю окремими релігіями.
Зростання числа християнських деномінацій відстежується з часів протестантської Реформації – руху «реформування» католицької церкви протягом XVI століття, з якого виникли чотири головних течії або традиції протестантизму: лютеранство, реформатство, анабаптизм і англіканство. В наступних століттях із них виникли інші деномінації.
Лютера та заснована на його вченні. Методисти отримали свою назву через те, що засновник методизму Джон Уеслі був знаний пропозицією «методів» щодо духовного зростання. Пресвітеріани були так названі в зв’язку з їхнім поглядом на церковне керівництво – грецьке слово, що позначає старійшин, звучить «пресбітерос». Баптисти отримали своє ім’я через те, що завжди робили наголос на важливості хрещення (грец. «баптісі»). Доктрини кожної деномінації дещо відрізняються, як наприклад: спосіб хрещення; доступність Вечері Господньої для всіх, або тільки для тих, чиї свідчення можуть бути перевірені церковним керівництвом; верховна влада Бога проти свободи вибору людини щодо спасіння; майбутнє Ізраїлю та церкви; вознесіння до періоду лиха або після нього; існування «знаменних» дарів сучасної ери і так далі. Христос як Господь і Спаситель ніколи не був пунктом поділу між ними, натомість, швидше, це були щирі розбіжності в поглядах побожних але недосконалих людей, що прагнули прославити Бога та зберегти доктринальну чистоту згідно зі своїми переконаннями та розумінням Його Слова.
Сьогодні деномінації є численними та різноманітними. З «материнських» деномінацій, згаданих вище, виникло багато відгалужень, таких як Асамблеї Бога, Християнський і Місіонерський Альянс, назареї, вільні євангельські церкви, незалежні біблійні церкви та багато інших. Деякі деномінації роблять наголос на окремих доктринах, але в більшості випадків вони просто пропонують різні стилі поклоніння, щоб відповідати різним смакам і перевагам християн. Не слід помилятися: як віруючі ми маємо бути однодумні в основних моментах віри, але поза цим – християни вільні вибирати, як їм поклонятися в громаді. Саме ця свобода приводить до того, що існує такий «букет» християнських деномінацій. Стиль поклоніння пресвітеріанської церкви в Уганді значно відрізнятиметься від пресвітеріанської церкви з Америки, хоча їхня доктринальна основа буде в більшості моментів однаковою. Різноманітність це добре, в той час як поділ – ні. Якщо дві церкви не досягають згоди в доктринальних питаннях, вони можуть почати діалог на підставі Святого Письма. Така ситуація, коли «залізо вигострюють залізом» (Притчі 27:17), є корисною для всіх. Тим не менше, якщо вони не погоджуються в питаннях стилю чи форми, то їм краще залишатися нарізно. Це розділення, тим не менше, не скасовує обов’язок християн любити один одного (1 Івана 4:11–12) та, в кінцевому результаті, бути єдиними в Христі (Івана 17:21–22).
English
Чому існує так багато християнських деномінацій?
