Запитання
Чому існує так багато різних християнських тлумачень?
Відповідь
Святе Письмо говорить, що є «один Господь, одна віра, одне хрещення» (Ефесянам 4:5). Цей вірш робить наголос на єдності, що має існувати в середовищі Тіла Христового, оскільки в нас живе «один Дух» (вірш 4). У другому та третьому віршах Павло закликає до лагідності, покори, довготерпіння та любові – все це є необхідним для збереження єдності. Згідно з 1 Посланням до Коринтян 2:10–13, Святий Дух знає думки Бога (вірш 11), які Він відкриває (в. 10) й яким навчає (в. 13) тих, у кому Він перебуває. Ця діяльність Святого Духа називається просвітництвом.
У бездоганному світі кожний віруючий ретельно вивчав би Біблію (2 Тимофію 2:15) в молитовній залежності від просвітництва Святого Духа. На жаль, і це очевидно, ми живемо не в бездоганному світі. Не кожен, хто отримав Святого Духа, насправді слухає Його. Є християни, які засмучують Його (Ефесянам 4:30). Запитайте будь-якого вчителя – навіть у найкращого педагога будуть вчитися декілька норовливих учнів, які чинять опір навчанню, що би він не робив. Отже, одна причина, з якої різні люди мають різні тлумачення Біблії, полягає в тому, що деякі з них просто не слухають Вчителя – Святого Духа. Нижче викладені деякі інші причини широких розбіжностей у поглядах серед тих, хто досліджує Біблію:
1. Невір’я. Насправді, багато з тих, хто називає себе християнами, ніколи не були народжені наново. Вони носять емблему «християнина», але в їхньому серці ніколи не відбувалося справжніх змін. Багато з тих, хто навіть не вірить в істинність Біблії, вважають, що можуть навчати про неї інших. Вони стверджують, що можуть промовляти від імені Бога, хоча живуть у стані невір’я. Більшість фальшивих тлумачень Писання походять із таких джерел.
Невіруючій людині неможливо правильно витлумачити Біблію. «Адже душевна людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство й вона не може цього зрозуміти, тому що це досліджується духовно» (1 Коринтянам 2:14). Неспасенна людина не може зрозуміти істин Біблії. Вона не має освічення. На жаль, бути пастором або богословом – не означає бути спасенним.
Приклад хаосу, який виникає через невір’я, наведено в Євангелії від Івана 12:28–29. Ісус молиться Отцеві, кажучи: «Отче, прослав Своє Ім’я!». Отець відповів Йому з небес чутним голосом, який ясно почули всі, що стояли поряд. Але зверніть увагу на розбіжності в тлумаченнях: «А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив». Усі чули одне й те саме – зрозумілі та чітко розбірливі слова з небес – але всі чули те, що хотіли почути.
2. Брак освіченості. Апостол Петро застерігає про тих, хто невірно тлумачить Святе Письмо. Він частково пояснює їхнє хибне вчення тим фактом, що вони – «ненавчені» (2 Петра 3:16). Апостол Павло рекомендує Тимофію: «Постарайся представити себе гідним перед Богом, бездоганним працівником, який наставляє на принципи істини» (2 Тимофію 2:15). Не існує скороченого курсу для отримання можливості правильно тлумачити Біблію – ми зобов’язані навчатися.
3. Незнання герменевтики. Багато помилок з’являється через просту нездатність дотримуватися принципів герменевтики (науки про тлумачення Біблії). Вихоплюючи вірш із контексту, можна сильно спотворити його зміст. Ігнорування широкого контексту розділу або навіть книги та нездатність зрозуміти історичні чи культурні передумови, також призводить до проблем.
4. Незнання всього Слова Божого. Аполлос був сильним і красномовним проповідником, але він знав лише про хрещення Івана. Він не знав Ісуса та про забезпечене Ним спасіння, тому його вістка була неповною. Акила й Прискила запросили його до себе та «докладніше йому виклали про Божу дорогу» (Дії 18:24–28). Після цього Аполлос проповідував про Ісуса Христа. Деякі групи й окремі особи сьогодні мають неповну вістку, тому що зосереджуються на окремих текстах і випускають із уваги інші. Вони не переймаються необхідністю порівнювати одні місця Священного Писання з іншими.
5. Егоїзм і гордість. Сумно визнавати, але багато тлумачень Біблії засновано на особистих уподобаннях чи улюблених доктринах окремих людей. Деякі люди в просуванні «нового погляду» на Писання вбачають можливість для особистого піднесення (див. опис псевдовчителів у Посланні Юди).
6. Нездатність «подорослішати». Коли християни не дорослішають, як слід, їхнє обходження зі Словом Божим спотворюється. «Я годував вас молоком, а не твердою їжею, тому що ви не могли їсти, та й тепер ще не можете, бо ви ще тілесні» (1 Коринтянам 3:2–3). «Недорослий» християнин неготовий до «їжі, що тяжко засвоюється» – Божого Слова. Зверніть увагу, що доказом слабкості коринтян був поділ в їхній церкві (вірш 4).
7. Надмірне слідування традиціям. Деякі церкви заявляють, що вірять Біблії, але їхні тлумачення завжди проходять через фільтр традицій, що встановилися в їхній церкві. Коли між традиціями та вченням Біблії виникають розбіжності, традиціям віддається перевага. Це сильно шкодить авторитету Слова та віддає перевагу церковному керівництву.
Вчення Біблії є надзвичайно чітке щодо всіх важливих питань. Немає нічого двозначного в Божественності Христа, реальності небес і пекла, а також у спасінні через благодать за вірою. Тим не менше, у деяких питаннях меншої важливості, вчення Письма є менш конкретне, й це, природно, веде до різних тлумачень. Наприклад, ми не маємо безпосередньої біблійної вказівки, яка би регламентувала частоту причастя чи стилю використовуваної музики. Відверто кажучи, щирі християни можуть мати різні тлумачення текстів щодо таких другорядних питань. Важливо бути догматичним там, де Біблія догматична, й уникати догматичності, де вона не є догматичною. Церкви повинні прагнути до наслідування моделі Ранньої Церкви в Єрусалимі: «Перебували вони постійно в навчанні апостолів і в братерській спільності, у ламанні хліба та в молитвах" (Дії 2:42). Вони мали єдність, оскільки твердо дотримувалися апостольської доктрини. У сучасній Церкві також буде єдність, якщо ми повернемося до апостольської доктрини та відмовимося від інших доктрин, захоплень і хитрощів, що проникли в Церкву.
English
Чому існує так багато різних християнських тлумачень?
