Запитання
Які найпереконливіші біблійні аргументи на користь божественності Христа?
Відповідь
Те, що Новий Завіт сповнений згадок про божественність Христа, складно заперечувати. Від чотирьох канонічних Євангелій, до книги Дії Апостолів та послань Павла Він не лише вважається Месією (або Христом), а й прирівнюється до Самого Бога. Апостол Павло говорить про божественність Ісуса, називаючи Його нашим великим Богом і Спасителем (Титу 2:13), і навіть стверджує, що Він був у «Божій подобі» до Свого втілення (Филип'янам 2:5-8). Бог Отець каже про Христа: «Престол Твій, о Боже, навік-віку» (Євреям 1:8). Про Ісуса безпосередньо згадується як про Самого Творця (Івана 1:3; Колосянам 1:16-17). Є й інші біблійні тексти, які навчають про Його божественність (Об'явлення 1:7; 2:8; 1 Коринтянам 10:4; 1 Петра 5:4).
Хоча й цих прямих цитат достатньо, аби переконатися, що Біблія підтверджує божественність Ісуса, непрямий підхід може виявитися навіть більш переконливим. Христос неодноразово ставив Себе на місце Яхве, переймаючи на Себе божественні привілеї Отця. Він часто робив і казав те, що має право робити й говорити лише Бог. Те, як Він говорив про Себе, також вказувало на Його божественність. Дещо з цього надає нам переконливі докази того, як Ісус розумів Свою божественність.
У 14-му розділі Євангелія від Марка Христос постав перед первосвящеником на суді. «Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: "Чи Христос Ти, Син Благословенного?" А Ісус відказав: "Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!"» (Марка 14:61-62). Тут Він посилається на старозавітного пророка Даниїла, який написав наступне: «Я бачив у видіннях ночі, аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями, і Його підвели перед Нього. І Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Його – панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване» (Даниїла 7:13-14).
Посилаючись на видіння Даниїла, Ісус називає Себе Сином Людським – особою, якій «було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому». Син Людський має вічну владу, яка не спиниться. Відразу виникає питання, хто з людей може мати вічну владу? Кому дане царство та служитимуть і поклонятимуться всі люди? Первосвященик відразу ж розпізнав у цих словах Христа заяву про Його божественність і, розірвавши свій одяг, оголосив Його винним у богохульстві.
Використання Ісусом титулу «Син Людський» має велику апологетичну цінність. Ті, хто сумнівається в Його божественності, не зможуть з легкістю відкинути це Його визначення Самого Себе. Те, що Він так Себе назвав, відлунює у багатьох місцях Євангелія. Фраза «Син Людський» використовуються щодо Ісуса лише декілька разів за межами чотирьох Євангелій (Дії 7:56; Об'явлення 1:13; 14:14). З огляду на таке обмежене використання цього титулу в ранній апостольській церкві, дуже малоймовірно, щоб він міг бути присвоєний Христові, якби Він Сам не використав це особливе ім'я щодо Себе. Отже, стає очевидним, що Ісус вважав Себе володарем вічної й унікальної влади, яка перевершує можливості звичайної людини.
Особистість Христа також виявлялася в Його діях. Він зцілив паралізованого, аби продемонструвати Свою владу та здатність прощати гріхи (Марка 2:3-12). У свідомості Його єврейських слухачів така здатність належала лише Богові. Ісус також кілька разів приймає поклоніння в Євангеліях (Матвія 2:11; 28:9, 17; Луки 24:52; Івана 9:38; 20:28). Він ніколи не відкидав такого ставлення до Себе, а навпаки – вважав його цілком доречним. В іншому тексті Христос навчає, що Син Людський судитиме людство (Матвія 25:31-46) і що вічна доля людей залежить від їхнього ставлення до Нього (Марка 8:34-38). Це є ще одним свідченням Його розуміння власної божественності.
Ісус також казав, що Його майбутнє воскресіння з мертвих підтвердить те, що Він казав про Себе (Матвія 12:38-40). Після розп'яття й поховання в могилі Йосипа з Ариматеї Він дійсно воскрес із мертвих, підтвердивши Своє право на божественність.
Докази цієї дивовижної події є надзвичайно переконливими. Численні тогочасні джерела повідомляють про з'явлення Христа після розп'яття як окремим особам, так і цілим групам людей (1 Коринтянам 15:3-7; Матвія 28:9; Луки 24:36-43; Івана 20:26-30; 21:1-14; Дії 1:3-6). Багато з цих очевидців були готові померти, доводячи істинність того, що вони бачили, а деякі з них так і зробили! Климент Римський та єврейський історик Йосип Флавій надають нам свідчення про цих мучеників, датовані першим століттям. Жодна з теорій, що були націлені на спростування доказів воскресіння (наприклад, теорія галюцинації), не змогла пояснити відомі нам дані. Воскресіння Ісуса є встановленим історичним фактом, і це – найпереконливіший доказ Його божественності.
English
Які найпереконливіші біблійні аргументи на користь божественності Христа?
