Запитання
Чи потребує Бог нас?
Відповідь
Бог – святий, вічний, всемогутній і цілковито самодостатній. Він не має потреби в жодній створеній істоті, проте ми потребуємо Його. Всі створіння залежать від життя, яке підтримує лише Він: «Вони всі чекають Тебе, – щоб Ти часу свого поживу їм дав ... забираєш їм духа – вмирають вони, та й вертаються до свого пороху» (Псалом 103:14, 27, 29).
Бог же, водночас, не залежить від чогось або когось. Йому нічого не бракує і Він не знає обмежень. Він – «Сущий», без будь-яких застережень або винятків (Вихід 3:14). Якби Він мав потребу в чомусь, аби жити чи відчувати задоволення, тоді Він не був би Богом.
Отже, Господь не потребує нас. Проте, на подив, Він пристрасно любить нас, і зі Своєї доброти бажає, щоб ми вічно жили з Ним. Отже, дві тисячі років тому Бог у людському тілі прийшов на Землю і віддав Своє життя, щоб викупити наші гріхи та довести Свою велику любов до нас. Він заплатив найвищу ціну, аби примирити нас із Собою; ніхто не робить такого для тих, кого він не бажає або не цінує.
Ісус, безумовно, знав, що з Ним станеться наприкінці земного служіння (Марка 8:31; Івана 18:4). Коли Він молився в Гефсиманії про майбутні випробування, на Його чолі виступив кривавий піт (Луки 22:44). І Він, безперечно, дуже добре знав пророцтво Ісаї (52:14): «Такий-то був змінений образ Його, що й не був людиною, а вигляд Його, що й не був сином людським!». Син Людський був настільки понівечений, що втратив людський вигляд. А після цих тортур сталося найгірше – саме розп'яття, найболючіша і найжорстокіша страта, яку люди коли-небудь винаходили.
Коли Ісус був на хресті, Отець на небесах «відвернувся» від Нього. Пророк Авакум (1:13) підтверджує це: «Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло». Тої миті Христос вигукнув: «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?» (Матвія 27:46).
Це – ціна, яку Господь заплатив за нас, і саме тому ми знаємо, що Він любить нас. З цієї неймовірної та безпідставної любові Він також пропонує нам, непокірним грішникам, вічне життя. Спасіння – це безплатний дар, можливий завдяки захоплюючій, добровільній жертві єдиного істинного Бога. У посланні до Римлян 5:8 сказано: «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками».
Коли ми з Ісусом, ніщо не може відокремити нас від Нього. У Римлянам 8:38-39 написано: «Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!».
Віруючі в Нього стають новими людьми. Ми розуміємо глибину Його любові до нас: «Я розп'ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, – живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Галатам 2:19-20).
Ви також можете поринути у вічну любов Бога й отримати гарантію вічного життя. Продовжуйте читати, щоб довідатися, що означає прийняти Христа як свого особистого Спасителя.
English
Чи потребує Бог нас?
