Запитання
Чому так багато християнських лідерів виявляються замішаними у скандалах?
Відповідь
По-перше, важливо відзначити, що «так багато» не є точною характеристикою. Може видаватися, що багато християнських лідерів замішані в скандалах, але тільки через існування величезного інтересу до скандалів такого роду. Є тисячі християнських керівників, пасторів, професорів, місіонерів, письменників та євангелистів, які ніколи не брали участі ні в чому «скандальному». Вони – чоловіки та жінки, які люблять Бога, вірні своїм дружинам і сім’ям і ведуть свою діяльність у повній чесності та посвяченні. Провали деяких не слід використовувати для нападок на всіх.
Незважаючи на це, проблема скандалів, що час від часу трапляються серед тих, хто називає себе християнами, насправді існує. Видатні християнські лідери були викриті в скоєнні перелюбів або в участі в проституції. Деякі християни були засуджені за ухилення від сплати податків або інші фінансові махінації. Чому це відбувається? Існує, принаймні, три головних пояснення: 1) деякі з тих, хто називає себе християнами, є невіруючими шарлатанами; 2) деякі лідери християн дозволяють своєму становищу розвивати гордощі; 3) диявол та його демони агресивніше атакують і спокушають таких християнських керівників, оскільки знають, що скандал за участю лідера може мати руйнівні наслідки – як для християн, так і для невіруючих.
1. Деякі «християни», що опинилися в скандальних ситуаціях, насправді є невідродженими шарлатанами та лжепророками. Ісус попереджав: «Стережіться лжепророків, які приходять до вас в овечих шкурах, а всередині – хижі вовки. За їхніми плодами впізнаєте їх» (Матвія 7:15–20). Лжепророки видають себе за праведників та надійних християнських керівників. Тим не менше, їхні «плоди» (скандали) з часом показують, що вони є протилежними тому, ким себе називають. У цьому вони наслідують приклад сатани: «І не дивно, бо сам сатана видає себе за ангела світла. Тому не є щось надзвичайне, коли і його слуги видають себе за служителів праведності: їхній кінець буде за їхніми вчинками» (2 Коринтянам 11:14–15).
2. Біблія чітко навчає, що «гордість передує погибелі, а падінню – безумність» (Притчі 16:18). Послання Якова 4:6 нагадує нам, що «Бог гордим противиться, а покірним дає благодать». Біблія неодноразово застерігає про гординю. Багато християнських лідерів починають служіння в дусі покори та покладання на Бога, але зі зростанням і процвітанням служіння вони піддаються спокусі скористатися частиною цієї слави для власної користі. Деякі керівники, підкоряючись Богу на словах, фактично намагаються керувати та будувати служіння, ґрунтуючись на своїй власній силі та мудрості. Цей тип гордині веде до падіння. Через пророка Осію Бог застерігає: «І вони наповнилися вдосталь, і піднялися вгору їхні серця. Через це Мене забули» (Осії 13:6).
3. Сатана знає, що спровокувавши скандал із лідером християн, він може нанести могутній удар. Так само, як перелюб царя Давида з Вирсавією та умисне вбивство Урії заподіяли велику шкоду сім’ї Давида й усьому ізраїльському народові, значний збиток або взагалі повне знищення наноситься церкві чи служінню через моральне падіння їх лідерів. Віра багатьох християн слабшає, якщо вони є свідками падіння свого пастиря. Нехристияни використовують падіння «християнських» лідерів як привід для критики та відкидання християнства. Сатана та його демони знають це й тому направляють дедалі більше своїх атак на тих, хто займає керівні пости. Біблія застерігає всіх нас: «Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог – диявол – ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути» (1 Петра 5:8).
Як нам слід реагувати, якщо християнського керівника звинувачено чи виявлено замішаним у скандалі?
1. Не слухайте і не приймайте безпідставні звинувачення (Притчі 18:8, 17; 1 Тимофію 5:19).
2. Прийміть відповідні заходи згідно з Біблією, щоб докорити тому, хто згрішив (Матвія 18:15–17; 1 Тимофію 5:20). Якщо гріх доведений, то слід застосувати перманентне звільнення з керівної посади (1 Тимофію 3:1–13).
3. Пробачайте тим, хто згрішив (Ефесянам 4:32; Колосянам 3:13), а за щирого каяття – прийміть їх назад у громаду (Галатам 6:1; 1 Петра 4:8), але не на керівні пости.
4. Безперестанку моліться за керівництво. Знаючи про проблеми, з якими вони мають справу, спокуси, з якими вони стикаються, та стреси, які вони переносять, ми маємо молитися за наших лідерів, просячи Бога дати їм силу, захист і підбадьорення.
5. Найбільш важливо приймати падіння лідера як нагадування про необхідність покладатись у своїй вірі на Бога і лише на Нього. Бог ніколи не падає і не обманює. «Святий, святий, святий Господь Саваот! Уся земля наповнена Твоєю славою!» (Ісаї 6:3).
English
Чому так багато християнських лідерів виявляються замішаними у скандалах?
