Запитання
Чи мають християни намагатися звіщати Євангеліє атеїстам?
Відповідь
Християнам, які знають про Божу любов і вірять у вічне життя на небесах, важко зрозуміти, чому хтось хоче бути атеїстом. Однак, усвідомлюючи гріховність нашої природи та її вплив на розуми й серця, ми починаємо розуміти походження атеїзму. Висловлюючись біблійною мовою, такого поняття, як атеїзм, не існує. У Псалмі 19:2 сказано, що небо звіщає про славу Божу. Ми бачимо Його творчу силу в усьому створеному. Послання Римлянам 1:19-20 підтримує цю ідею, кажучи нам, що знання про Бога «думанням про твори стає видиме»; і всі, хто заперечує це, – «правду гамують неправдою» (в. 18). У Псалмах 14:1 і 53:2 говориться, що заперечення існування Бога є безумством (точніший переклад – «моральне божевілля» або «негідництво»). Тому атеїсти або обманюють, або ж є безумцями. Отже, що змушує когось заперечувати існування Бога?
Основна мета тих, хто перебуває під впливом гріховної природи, – зробити богом себе, щоб цілковито контролювати своє життя (принаймні, так вони вважають). У той час як релігія накладає зобов’язання та обмеження, атеїсти бажають самостійно визначати, що важливо для них, а також межі моральності. Вони не хочуть коритися Богові, бо їхні серця ворожі до Нього, і вони не бажають слідувати Його закону. Насправді вони не можуть зробити цього, тому що гріх затьмарив для них істину (Римлянам 8:6-7). Ось чому атеїсти витрачають більшість свого часу на скарги й суперечки не щодо духовних текстів, а на те, що релігією дозволено, а що – ні. У своєму природному бунтарстві вони не сприймають Божі заповіді. Для них просто є ненависною ідея, що щось або хтось може мати контроль над ними. Але вони не розуміють того, що їх контролює сатана, засліплюючи й готуючи їхні душі до пекла.
Щодо звіщення Євангелії атеїстам – ми не повинні приховувати Євангеліє від будь-кого тільки тому, що він є атеїстом. Не забувайте, що атеїст – така ж загублена душа, як і мусульманин, індуїст чи буддист. Бог, звичайно, бажає, щоб ми проповідували Євангеліє (Матвія 28:19) та захищали істини Його Слова (Римлянам 1:16). З іншого боку, ми не зобов’язані гаяти час, намагаючись переконати тих, хто не бажає слухати. Насправді, Біблія попереджає нас не витрачати надмірних зусиль на тих, кого відверто не цікавлять будь-які щирі розмови (Матвія 7:6). Ісус дав вказівку апостолам іти та проповідувати Слово, але Він не бажав, щоб вони робили це доти, поки всі до останнього люди не навернуться (Матвія 10:14).
Напевно, найкраща тактика – це змусити людину засумніватись у своїх переконаннях, принаймні, спочатку. Кожне питання, на яке була дана чесна й вірна відповідь, дає людині шанс почути Євангеліє. Проте, якщо людина просто сперечається й налаштована вороже чи не бажає слухати, то, напевно, цей час краще приділити іншим людям. Дехто цілковито й абсолютно байдужий до вивчення Євангелії (Приповісті 29:1). Вони можуть бути раціональними чи ірраціональними, але Біблія дає нам підстави вважати, що певні люди свідомо протистоять впливу Святого Духа (Буття 6:3). Якщо ми сумлінно доклали зусиль, аби поговорити з кимось, але це виявилося марним, то нам наказано обтрусити порох з нашого взуття (Луки 9:5) та проводити свій час у розмовах з тими, хто відкритий у духовному сенсі. Як і в усьому іншому, вирішальне значення має Божа мудрість. Він обіцяв її дати нам, якщо ми попросимо (Якова 1:5), і ми маємо молитися про неї та вірити в те, що Бог допоможе зрозуміти, як і коли закінчувати діалог із вороже налаштованим атеїстом. English
Чи мають християни намагатися звіщати Євангеліє атеїстам?
