Запитання
Що Біблія каже про долю/призначення?
Відповідь
Це – дуже складне питання, і ми почнемо з того, чого Біблія нас не навчає. Доля зазвичай розглядається як зумовлений хід подій, непідвладний людському контролю. Типова реакція того, хто вірить у долю – відсторонення. Якщо ми не можемо змінити долю, то нащо навіть намагатися? Чому бути – того не минути, і ми нічого не можемо з цим удіяти. Це називається «фаталізмом» і не відповідає Біблії.
Фаталізм – основний постулат ісламу, який вимагає цілковитого підкорення суверенітету Аллаха. Він дуже поширений і в індуїзмі; фактично, саме фаталістичне ставлення до життя допомагає підтримувати кастову систему в Індії. У грецькій міфології розповідається про мойр – трьох богинь, які тчуть людські життя. Їхні рішення не могли бути скасовані навіть іншими богами. Знов-таки фаталізм не є біблійним поняттям.
Доля та призначення – наша свобода волі
Біблія навчає, що людина була створена зі здатністю робити моральний вибір і що вона є відповідальною за цей вибір. Гріхопадіння людини не було визначеною наперед подією, в якій Адам та Єва стали нещасними жертвами – маріонетками «деспотичного» Бога. Навпаки, перша пара мала можливість вибрати послух (який супроводжувався благословенням) або непослух (із подальшим прокляттям). Вони знали, до чого призведе їхнє рішення, і були притягнуті до відповідальності (Буття 3).
Тема відповідальності за свій вибір пронизує все Святе Письмо. «Хто сіє кривду, пожне лихо» (Притчі 22:8; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). «Від кожної праці є користь, але від порожніх балачок лише шкода» (Притчі 14:23). «Хочеш не боятися влади? Роби добро – і матимеш від неї похвалу» (Римлянам 13:3).
Часто, коли в Біблії йдеться про долю, це стосується долі, яку люди накликали на себе: «Адже багато хто … поводяться, як вороги Христового хреста. Їхній кінець – загибель» (Филип’янам 3:18-19). «Така дорога і тих, котрі нерозумно на себе покладаються» (Псалом 49:14). «Хто ж чинить перелюб з жінкою, той взагалі позбавлений розуму. Роблячи таке, він губить самого себе» (Притчі 6:32). «І кожного судили за його вчинками» (Об’явлення 20:13).
Ми грішимо, бо приймаємо рішення грішити. Ми не можемо звинувачувати долю, талан, призначення чи Бога. В Якова 1:13-14 написано: «Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого. Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює».
Цікаво те, що багатьох людей, які прийняли рішення грішити, засмучують негативні наслідки гріха. «Нерозсудливість людини викривляє її дороги, а потім вона обурюється на Господа» (Притчі 19:3). Це надзвичайно глибокий вірш. Людина, що через нерозум руйнує власне життя, продовжує звинувачувати Бога або, можливо, долю. Отже, вона вперто тримається своєї нерозсудливості.
Святе Письмо також навчає, що ми приймаємо рішення вірити. Часто повторюване в Біблії веління вірити передбачає, що в нас справді є вибір щодо цього. «І не будь невіруючий, але віруючий!» (Івана 20:27; див. також Дії 16:31; 19:4).
Доля та призначення – Божий суверенітет
Але ми не є суверенними господарями своєї долі. Лише Бог суверенний. Його найбільший контроль називається «провидінням». Він вирішив дати нам свободу волі та створив моральний всесвіт, в якому закон причини й наслідку є реальністю. Проте є тільки один Бог, і у всесвіті немає «випадковостей».
Всемогутній та премудрий Господь повинен мати план, тому не дивно, що Біблія говорить про це. Цей план, оскільки він належить Богові, святий, мудрий і великодушний. Боже провидіння діє, щоб здійснити Його первісний план щодо творіння.
Господь каже в Ісаї 48:3: «Про минуле Я провіщав наперед, і це виходило з Моїх уст, – Я його сповіщав і воно негайно здійснювалось». Те, що Він провіщає – Він і здійснює (і Він може провіщати це на багато століть наперед!).
Противитися плану Бога безглуздо. «Усупереч Господу нема ні мудрості, ні розуму, ні ради» (Притчі 21:30). Ось чому Вавилонська вежа так і не була завершена (Буття 11:1-9), обмовники Даниїла були вкинуті до левів (Даниїла 6:25), Йона опинився всередині риби (Йони 2:1) та чому ми потрапляємо в біду, коли грішимо.
Навіть те, що ми зазвичай називаємо «випадковістю» або «долею», перебуває під Божим контролем. «У полу кидають жереб, проте всі його рішення від Господа» (Притчі 16:33). Інакше кажучи, Він насправді керує кожним аспектом у світі.
Усе, що відбувається, відповідає задуму Бога. Зло існує, але воно не може завадити Божому провидінню. Він використовує для Своїх цілей навіть грішних людей. «Серце царя в Господній руці, як водні потоки, – куди тільки Він забажає, туди й спрямовує його» (Притчі 21:1). Бог впливав на серця єгиптян (Вихід 12:36) і царя Артаксеркса (Ездри 7:27), щоб реалізувати Свій задум. Навіть коли наміри людини – чисте зло, Господь все одно може здійснити Свою волю, як було з тими, хто розпинав Ісуса (Дії 2:23; 4:27-28).
Божий план включає нагороду для тих, хто довіряє Йому, і Він обіцяє прославити Своїх дітей. «Але ми говоримо про Божу премудрість, заховану в таємниці, яку відкрив Бог перед віками для нашої слави … Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, – те приготував Бог тим, які люблять Його!» (1 Коринтянам 2:7-9). У цьому уривку йдеться про призначення християнам слави – призначення, засноване на нашій любові до Господа.
Доля та призначення – індивідуальний план
Верховна влада Бога поширюється навіть на план нашого індивідуального життя. Це показано в Його покликанні Єремії – ще до того, як пророк народився. «Господнє слово було до мене такого змісту: Я обрав тебе ще до того, як тебе створив у материнському лоні. Перш ніж ти народився, Я освятив тебе, призначивши тебе пророком для народів» (Єремії 1:4-5).
Давид також розумів, що в Господа був план щодо нього. «Мій зародок бачили очі Твої, і в книзі Твоїй були записані всі майбутні дні, коли ще жодного з них не було» (Псалом 139:16). Завдяки цьому знанню Давид шукав конкретного Божого керівництва в багатьох ситуаціях, наприклад, як у 1 Самуїла 23:9-12.
Доля та призначення – підсумок
У книзі Дії Ісус з’являється Савлу з Тарсу з цікавою заявою: «Важко тобі бити ногою колючку!» (Дії 9:5; 26:14). У Христа, вочевидь, був план щодо Савла, і той (болісно) йому опирався. Використання нашої свободи всупереч плану Бога може бути болісним.
Пізніше Ісус сказав Савлу, що до нього прийде чоловік на ім’я Ананій, а потім Він звернувся до Ананія (вірші 11-12)! Очевидно, що в Господа був заздалегідь підготовлений план щодо Ананія. Але Ананій не хотів відвідувати Савла (в. 13-14). Він міг учинити так, як Йона, та втекти. Якби він вирішив це зробити, то Бог приготував би «рибу», аби повернути його. На щастя, Ананій послухався (в. 17). Використання нашої свободи для слідування Божому плану приносить благословення.
Отже, Біблія навчає, що Господь стоїть на чолі всього. Водночас Він дав нам свободу підкорятися або не підкорятися Йому, і є деякі речі, які Він робить тільки у відповідь на молитву (Якова 4:2).
Бог благословляє слухняних і з терпінням (яке іноді може видаватися слабкістю) ставиться до неслухняних. У Нього є план щодо нашого життя, що включає в себе нашу радість та Його славу як у цьому світі, так і в світі майбутньому. Ті, хто прийняв Христа як Спасителя, прийняли план Бога (Івана 14:6). Із цієї миті починається поступове слідування тому найкращому, що Він приготував для нас, з молитвою про виконання Його волі (Матвія 6:10) та уникаючи гріх (Псалом 32:1-11; 119:59; Євреям 12:1-2).
English
Що Біблія каже про долю/призначення?
