Запитання
Чи прощає Бог, якщо ми скоюємо один і той же гріх знову й знову?
Відповідь
Щоб відповісти на це питання найкраще, нам слід розглянути два переконливих уривка зі Святого Письма. Перший – ми знаходимо в книзі Псалмів: «Як віддалений схід від заходу, так віддалив Він наші беззаконня від нас» (Псалом 102:12; тут і далі – Четвертий сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Один із найефективніших методів, який сатана застосовує щодо християн, полягає в тому, щоб переконати нас, що наші гріхи насправді не прощені, незважаючи на обітницю Божого Слова. Якщо ми з вірою щиро прийняли Ісуса як свого Спасителя та все ще маємо неприємне відчуття щодо того, чи існує справжнє прощення, чи ні, то можемо зазнати демонічного нападу. Демони ненавидять, коли люди звільняються від них, вони намагаються посіяти насіння сумнівів у наших розумах щодо реальності нашого спасіння. Один із найпотужніших засобів з усього великого арсеналу трюків сатани полягає в тому, щоб постійно нагадувати нам про наші гріхи в минулому – він це використовує, щоб «довести», що Бог не зміг пробачити нас. Атаки диявола не дозволяють нам просто покластися на обіцянку Бога й довіряти Його любові.
Але цей псалом говорить нам, що Бог не тільки прощає наші гріхи, а й цілковито віддаляє їх від нас. Це – глибока думка! Безумовно, нам складно це зрозуміти, тому ми настільки легко починаємо турбуватися про прощення, а не просто приймаємо його. Суть полягає в тому, що треба просто відкинути свої сумніви й почуття провини та покластися на Його обіцянку про прощення.
Другий уривок – 1 Івана 1:9: «Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності». Яка неймовірна обіцянка! Бог прощає гріхи своїм дітям, якщо вони приходять до Нього з покаянням і просять пробачення. Божа благодать є настільки великою, що вона може очистити грішника від гріха й він стає дитям Божим; навіть коли ми оступаємось, ми все ще можемо бути прощеними.
В Євангелії від Матвія 18:21-22 ми читаємо: «Тоді, підійшовши до Нього, Петро сказав: Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати до семи разів? Відповів йому Ісус: Не кажу тобі до семи разів, але до сімдесяти разів по сім». Петро мабуть думав, що був достатньо великодушним. Замість того, щоб відповісти людині, яка згрішила проти нього, Петро запропонував надати деяку відстрочку, скажімо, до семи разів. Але на восьмий раз прощення й милосердя мали би закінчитися. Але Христос відкинув «правила розподілу» благодаті, запропоновані Петром, сказавши, що прощення має бути нескінченним для тих, хто дійсно його прагне. Це є можливим лише завдяки нескінченному Божому милосердю, яке нам дарує пролита кров Христа на хресті. Завдяки силі Його прощення ми можемо завжди бути чистими, якщо смиренно просимо простити наші гріхи.
Водночас, слід зазначити, що постійний і безперервний гріх спасенної людини не відповідає Біблії (1 Івана 3:8-9). Ось чому Павло застерігає нас: «Випробовуйте себе самих, чи перебуваєте ви у вірі, пізнавайте себе. Хіба ви не знаєте себе, що Ісус Христос у вас? Чи, може, ви недосвідчені?» (2 Коринтянам 13:5). Як християни ми оступаємось, але ми не живемо життям, сповненим нерозкаяного гріха. У всіх нас є недоліки й ми можемо впасти в гріх, навіть якщо не хочемо цього. Навіть апостол Павло робив не те, що хотів робити, бо гріх жив у його тілі (Римлянам 7:15). Як і Павло, віруючий повинен ненавидіти гріх, каятися й просити Божої благодаті, щоб його подолати (Римлянам 7:24-25). Хоча ми й не повинні грішити, але іноді це трапляється, тому що ми покладаємося на свої слабкі сили. Коли наша віра слабшає та ми відмовляємося від нашого Господа на словах і в житті як Петро – навіть тоді існує шанс покаятися й отримати прощення наших гріхів.
Ще один метод сатани – змусити нас думати, що немає жодної надії, немає жодної можливості отримати прощення, стати зціленими й відновленими. Він намагатиметься змушувати нас відчувати себе в пастці почуття провини, щоб ми не вважали себе гідними Божого прощення. Але хіба ми коли-небудь були гідними милосердя Бога? Він полюбив нас, пробачив і обрав для перебування в Христі ще до створення світу (Ефесянам 1:4-6) не за наші досягнення, але «щоб ми були для прославлення Його величі, ми, які раніше мали надію на Христа» (Ефесянам 1:12). Немає місця, куди б не сягала Божа благодать, і немає такої прірви, в яку ми можемо впасти, щоб Бог більше не міг витягнути нас. Його милосердя сильніше за всі наші гріхи. Незалежно від того, чи ми лише починаємо відхилятися від правильного курсу, чи вже занурилися й потопаємо в гріхах, благодать залишається доступною.
Благодать – це Божий дар (Ефесянам 2:8). Коли ми згрішимо, Дух викриє нас у цьому гріху, що приведе до благочестивого смутку (2 Коринтянам 7:10-11). Він не буде засуджувати наші душі, не залишаючи жодної надії, оскільки немає більше осуду тим, які в Ісусі Христі (Римлянам 8:1). Переконання Духа в нас є виявом любові й благодаті. Благодать не виправдовує гріх (Римлянам 6:1-2) і нею не варто зловживати – гріх має називатися гріхом, і до нього не можна ставитися як до чогось безневинного. Віруючим, що не розкаялися, потрібно з любов’ю протистояти і вести до свободи, а невіруючим слід сказати, що вони потребують покаяння. Але необхідно також вказати на засіб, адже ми одержали благодать за благодаттю (Івана 1:16). Це – те, як ми живемо, як ми спасенні, як освячені та як ми будемо збережені й прославлені. Ми можемо отримати благодать, коли грішимо, покаявшись і сповідуючи наші гріхи перед Богом. Навіщо жити брудним життям, якщо Христос пропонує нам стати чистими й праведними перед Богом?
English
Чи прощає Бог, якщо ми скоюємо один і той же гріх знову й знову?
