Запитання
Що таке духовний дар керівництва?
Відповідь
Біблія описує засоби, які церква може використовувати для виконання своєї місії, збільшення місцевих громад, задоволення їхніх потреб і надання належного свідоцтва навколишньому суспільству. Біблія називає ці засоби духовними дарами, й одним із них є дар керівництва. Він згадується у двох місцях – Римлянам 12:8 і 1 Коринтянам 12:28. Грецьке слово, перекладене тут як «управління», «керівництво» або «головування», визначає людину, що поставлена над іншими, головує чи управляє, виконуючи це з пильністю і турботою. У 1 Солунянам 5:12 синонім цього слова використовується стосовно всіх служителів церкви: «Благаємо ж, браття, ми вас, – шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують у Господі, і навчають вас вони».
Від керівництва залежить дуже багато. Чим уміліші й дієвіші керівники, тим краще організація функціонує і тим більше зростає її потенціал. У посланні Римлянам 12:8 слово, перекладене як «головує», вказує на турботу та старанність стосовно місцевої церкви. Керівник має з постійною старанністю й пильністю виконувати свою справу, яка полягає в догляді за «отарою» та готовності пожертвувати особистим комфортом заради піклування про потреби «овець».
Існує декілька характеристик тих, хто має духовний дар управління. Перш за все, вони визнають, що були призначені Господом і перебувають під Його керівництвом. Вони розуміють, що не є абсолютними правителями, і самі підкоряються Тому, Хто є Головою церкви, – Господу Ісусу. Визнання свого місця в ієрархії керівництва Тіла Христового не дозволяє обдарованому лідеру піддаватися гордині чи почуттю вищості. Посвячений християнський керівник усвідомлює, що він є лише слугою Бога та тих, кого він веде. Апостол Павло визнавав своє становище, називаючи себе «рабом» Ісуса Христа (Римлянам 1:1). Подібно до Павла, обдарований керівник розуміє, що Господь покликав його на цю посаду, а не він сам себе на неї призначив (1 Коринтянам 1:1). Наслідуючи приклад Ісуса, такий керівник живе, щоб служити людям, над якими він головує, а не панувати над ними (Матвія 20:25-28).
Яків, зведений брат Господа Ісуса, володів даром керівництва, очолюючи церкву в Єрусалимі. Він також називав себе рабом «Бога й Господа Ісуса Христа» (Якова 1:1) і продемонстрував ще одну характерну рису духовного лідера – здатність впливати на інших, щоб у всіх питаннях вони мислили правильно, благочестиво та згідно з Біблією. На Єрусалимській раді Яків вирішував спірне питання щодо ставлення до язичників, які приходили до віри в Ісуса Христа. «Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: "Мужі-браття, послухайте також мене. Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого"» (Дії 15:13-14). Ця вступна заява апостола підштовхнула присутніх мислити ясно й згідно з Біблією, що зрештою дозволило їм прийняти правильне рішення щодо даного питання (Дії 15:22-29).
Як пастирі Божого народу обдаровані лідери старанно здійснюють керівництво та здатні відрізняти справжні духовні потреби від уявних. Вони ведуть інших до зрілої віри. Християнський керівник допомагає пастві розвивати здатність відрізняти те, що походить від Бога, від того, що є зайвим або тимчасовим. Слідуючи прикладу Павла, слова та проповідь керівника церкви «не в словах переконливих людської мудрости» – вони сповнені сили Святого Духа, спонукаючи інших покладатися своєю вірою на цю силу (1 Коринтянам 2:4-6). Мета християнина, який володіє даром керівництва полягає в тому, щоб охороняти й направляти тих, кого він веде, «аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти» (Ефесянам 4:13).
Духовний дар керівництва дається Богом людям, які допоможуть церкві зростати та процвітати зараз і в майбутньому. Господь дає дар керівництва не для піднесення людей, а для Своєї слави, коли віруючі використовують цей дар для виконання Його волі.
English
Що таке духовний дар керівництва?
