Запитання
Що таке золоте правило?
Відповідь
Золоте правило – це назва, дана принципу, якого Ісус навчав у Своїй Нагірній проповіді. Самого словосполучення «золоте правило» у Святому Письмі немає, як і слів «Нагірна проповідь» чи «Проповідь на горі». Ці терміни були додані перекладачами Біблії пізніше для спрощення її вивчення. Фразу «золоте правило» почали застосовувати у XVI-XVII століттях.
Те, що ми називаємо золотим правилом, походить із тексту в Матвія 7:12: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки». Ісус знав людське серце та його егоїзм. Фактично, в попередньому вірші Він говорить, що люди за своєю суттю злі (в. 11). Золоте правило Христа є стандартом, за допомогою якого природно егоїстичні люди можуть оцінювати свої дії: активно ставитися до інших людей так, як вони бажають, аби ставилися до них.
Ісус блискуче підсумовує весь Старий Завіт єдиним принципом, узятим із книги Левит 19:18: «Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я – Господь!». Знову-таки, ми бачимо, що люди схильні до егоїзму, і в даній вказівці використовується цей недолік як точка відліку для людських стосунків.
Люди очікують поваги, любові та вдячності, заслуговують вони на це чи ні. Ісус розумів це бажання та використав його для розвитку благочестивого поводження. Ви хочете, щоб до вас виявляли повагу? Тоді поважайте інших. Ви очікуєте доброго слова? Тоді кажіть добрі слова іншим. «Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35). Золоте правило також є складовою другої найбільшої заповіді, якій передує лише вказівка любити Самого Бога (Матвія 22:37-39).
Цікаво відзначити, що жодна інша релігійна або філософська система не має нічого схожого на золоте правило Христа. Це – не «етика взаємності», яку так часто пропагують нехристиянські моралісти. Нерідко ліберальні критики та світські гуманісти намагаються нівелювати унікальність золотого правила, стверджуючи, що це – загальне етичне поняття, яке поділяють усі релігії. Проте це не так. У вказівці Ісуса є тонка, але дуже важлива різниця. Це легко помітити, ознайомившись із висловлюваннями східних релігій:
• Конфуціанство: «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі» (Лунь Юй 15:23)
• Індуїзм: «Нехай людина не заподіює іншій того, що неприємне їй самій » (Махабхарата 5:15-17)
• Буддизм: «Не кривдь інших, якщо не хочеш, щоб кривдили тебе» (Уданаварга 5:18)
Ці вислови схожі на золоте правило, але вони містять негативне положення і ґрунтуються на пасивності. Золоте правило Ісуса – це позитивна вказівка активно виявляти любов. Східні релігії навчають: «Утримуйся»; Ісус каже: «Роби!». Східні релігії стверджують, що достатньо тримати своє негативне поводження під контролем; Ісус же закликає шукати способи діяти позитивно. Через «перевернуту» сутність нехристиянських висловлювань їх іноді називають «срібним правилом».
Дехто звинувачує Христа в «запозиченні» ідеї золотого правила у східних релігій. Але правила з конфуціанства, індуїзму та буддизму, процитовані вище, були написані не раніше ніж 500-400 років до нашої ери. Ісус же бере золоте правило з книги Левит, написаної приблизно в 1450 році до н.е. Отже, джерело біблійного золотого правила старіше за джерела срібного приблизно на 1000 років. Тож хто у кого «запозичив»?
Вказівка любити – це те, що відрізняє християнську етику від етики будь-якої іншої релігії. Насправді, біблійна підтримка любові включає радикальне повеління любити навіть своїх ворогів (Матвія 5:43-44; пор. із Вихід 23:4-5). В інших релігіях ми такого не знаходимо.
Дотримання вказівки любити інших – це ознака справжнього віруючого (Івана 13:35). Насправді, християни не можуть претендувати на Божу любов, якщо вони не люблять активно інших людей. «Як хто скаже: "Я Бога люблю", та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?» (1 Івана 4:20). Золоте правило інкапсулює цю ідею та зустрічається лише в юдейських і християнських писаннях.
English
Що таке золоте правило?
