Запитання
Хто такі крішнаїти та у що вони вірять?
Відповідь
Поширенню руху Харе Крішна, також званого ґаудія-вайшнавізмом або чайтан’я-вайшнавізмом, сприяє Міжнародне товариство свідомості Крішни (або МТСК). Крішнаїти – містична секта індуїзму. Зазвичай вона класифікується як монотеїстична форма індуїзму, оскільки її послідовники вірять, що всі божества – це просто різні вияви одного бога, Вішну або Крішни. Однак «монотеїзм» крішнаїтів трохи заплутаний, оскільки в Шрі Крішни є «вічна дружина» на ім’я Шріматі Радхарані; разом вони складають «божественну пару».
Початок руху Харе Крішна сягає п’ятнадцятого століття (1486 р.), коли його засновник Чайтан’я Махапрабгу став навчати, що Крішна має верховенство над усіма іншими богами. Згідно з його вченням, прихильники ґаудія-вайшнавізму могли мати стосунки з Крішною та виявляти своє поклоніння за допомогою танців і співу. Публічна демонстрація обожнювання, запропонована Махапрабгу, набула широкої популярності почасти завдяки різкому контрасту з неемоційними й аскетичними виразами, притаманними індуїзму. Ця секта, якою би особливою вона не була у своїй унікальній прихильності до Крішни, містить багато аспектів індуїзму, оскільки навіть Крішна є лише виявом (або «аватаром») Вішну – одного з класичних божеств індуїзму. Окрім того, рух Харе Крішна зберіг Бгаґавад-ґіту, індуїстські священні тексти, а також доктрини про реінкарнацію та карму.
Кінцева мета послідовників цього руху – трансцендентні, люблячі відносини з господом Крішною. «Харе Крішна» означає «енергія насолоди Крішни». Через їхні містичні обряди, виражені у співах і танцях, крішнаїтів можна порівняти із суфійськими мусульманами («дервіші, що крутяться») та деякими відгалуженнями християнства, які роблять наголос на екстатичних переживаннях і містичній трансцендентності.
Рух Харе Крішна доволі вимогливий до своїх прихильників. Аби бути його членом, потрібно обрати гуру та стати його учнем. Цей гуру має вирішальне значення для досягнення просвітлення; кажуть, що без гуру неможливо розвинути свідомість Крішни. Послідовники підкоряються своїм гуру як духовним учителям і навіть поклоняються їм, наче богам. Усе життя людини має бути охоплене практикою та посвяченням, зосередженими на Крішні. МТСК поміщає своїх членів в общинні умови, в які додається чимало аспектів індійської/індуїстської культури. Слід зазначити, що така практика наражалася на різку критику з боку його колишніх членів, і проти МТСК були висунуті кримінальні звинувачення в незаконних та аморальних діях, включаючи жорстоке поводження з дітьми.
Вірування руху Харе Крішна є типово індуїстськими та несумісними з біблійним християнством. По-перше, їхній погляд на Бога є здебільшого пантеїстичним, тобто вони вірять, що Він – це все й у всьому. Для крішнаїтів Бог є все, а все є Бог. Для християн Бог є трансцендентним – Він вищий за все, що Він створив. Один із принципів МТСК полягає в тому, що ми самі досягаємо єдності з Богом. Мета руху – досягти «свідомості Крішни», своєрідного просвітлення. Це – найглибше ототожнення з Крішною. Будучи тісно пов’язаним з індуїзмом, МТСК приписують пантеїстичний погляд на Бога й воно відповідно навчає, що людина зрештою ідентична Богові. Це – стародавній обман ще з Едемського саду: «…і станете ви, як боги» (Буття 3:5; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Як і всі хибні релігії, рух Харе Крішна вимагає здійснення низки вчинків для досягнення спасіння. Так, посвячення та стосунки мають місце в їхній системі переконань, але вони засновані на ділах, від бхакти-йоги до медитації перед вівтарем і збору коштів. Співи є основною складовою Харе Крішна. Шрі Чайтан’я рекомендував своїм послідовникам повторювати 100 000 святих імен щоденно. Оспівування полегшується використанням «мали» – чоток зі 108 намистин. Вживання м’яса заборонене, як і харчування в ресторанах – через переконання, що їжа зберігає свідомість кухаря, тобто їжа, приготована сердитим кухарем, розсердить їдця. Учасників руху Харе Крішна завжди підштовхують повторювати більше, танцювати більше та працювати старанніше, поки не буде виконаний борг карми і людина не ввійде у свідомість Крішни.
Самозречення та самопожертва також важливі для спасіння в ученні Харе Крішна. Спасіння, згідно з МТСК, тісно пов’язане з індуїстською концепцією карми, або справедливої відплати. Це вчення вимагає віри в реінкарнацію та/або переселення душі. Вчинки, добрі й погані, вимірюються та оцінюються після смерті. Якщо вони були добрими, то людина продовжує перевтілюватись у вищі форми життя; якщо ж ні – вона стане нижчою формою життя. Лише коли добрі діла переважать погані, вона зможе зупинити цикли переродження й усвідомити свою єдність із Крішною.
Як разюче відрізняється вчення Харе Крішна від співчутливого та милосердного Бога Біблії, Який так «полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16)! З Біблії стає зрозуміло, що спасіння дарується з благодаті через віру в пролиту кров Ісуса Христа (Ефесянам 2:8-9). «Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю» (2 Коринтянам 5:21). Жодна кількість добрих справ не допоможе нам досягти спасіння. Рух Харе Крішна, як і все людство, має тільки одну надію на вічне життя – Ісуса Христа, розіп’ятого, воскреслого, Який вознісся на небеса. Всі інші шляхи ведуть до знищення. Сам Ісус сказав: «Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене» (Івана 14:6). «І в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!» (Дії 4:12).
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Хто такі крішнаїти та у що вони вірять?
