Запитання
Що таке історичне богослов'я?
Відповідь
Історичне богослов'я – це вивчення історії та розвитку християнського віровчення. Як випливає з назви, – це дослідження формування і розвитку головних християнських учень протягом усієї історії новозавітного церковного періоду. Історичне богослов'я також можна визначити як вивчення того, як християни в різні періоди часу розуміли такі теологічні предмети, як природа Бога, природа Ісуса Христа, природа та діяльність Святого Духа, вчення про спасіння тощо.
Вивчення історичного богослов'я охоплює такі теми, як розвиток віровчень і конфесій, церковні собори та єресі – як останні виникали і які міри щодо них застосовувалися протягом усієї церковної історії. Воно займається вивченням розвитку основних доктрин, які відокремлюють християнство від єресі та культів.
Теологи часто визначають чотири основні періоди часу, вивченням яких займається історичне богослов'я: 1) святоотецький період: 100-400 рр. н.е.; 2) Середньовіччя та Відродження: 500-1500 рр.; 3) Реформація та постреформаційний період: 1500-1750 рр. і 4) сучасний період: з 1750 р. по сьогодні.
Мета історичного богослов'я полягає в тому, аби зрозуміти й описати походження головних доктрин християнства та простежити їх розвиток у часі. У ньому розглядається те, як люди сприймали різні доктрини протягом усієї історії, та робляться спроби зрозуміти розвиток доктрин, враховуючи те, як зміни в церкві впливали на них.
Історичне богослов'я та історія церкви – це дві різні, але тісно пов'язані й важливі теми. Було би важко – якщо не неможливо – зрозуміти церковну історію, не розуміючи також історії доктрин, які часто спричиняли різні поділи і рухи у церковній історії. Розуміння історії богослов'я та доктрин допомагає нам зрозуміти історію християнства від першого століття, а також існування такої кількості різних конфесій.
Основа для вивчення історичного богослов'я закладена у книзі Дії апостолів. Лука описує зародження християнської Церкви, маючи на меті повідомити «про все те, що Ісус від початку чинив та навчав» (Дії 1:1). Діяльність Христа не закінчилася з останнім розділом книги Дії. Він і тепер діє у Своїй церкві, і це можна побачити через вивчення історичного богослов'я та церковної історії. Павло попереджав ефеських пресвітерів у Дії 20:29-30, щоб вони були готові, бо прийдуть «вовки люті», які принесуть неправдиве вчення. Саме завдяки вивченню історичного богослов'я ми бачимо, наскільки слушним було застереження апостола, оскільки розуміємо, як ключові доктрини християнської віри піддавались атакам і захищалися протягом майже 2000 років церковної історії.
Як і будь-яка інша сфера теології, історичне богослов'я іноді також використовується ліберальними вченими та нехристиянами, аби піддати сумніву і нападати на основні доктрини християнської віри як на людську вигадку, а не відкриту Богом біблійну істину. Одним із прикладів є суперечки навколо триєдиної природи Бога. Історичне богослов'я вивчає та простежує розвиток цієї доктрини протягом усієї церковній історії, знаючи, що ця істина чітко розкрита у Святому Письмі, проте її розуміння і проголошення церквою формувалися протягом багатьох років, часто в ті часи, коли природа Бога піддавалася нападкам тих «лютих вовків», про яких попереджав Павло.
Деякі сповнені благих намірів християни помилково відкидають важливість історичного богослов'я, посилаючись на обітницю, що Святий Дух, Який перебуває в усіх народжених згори християнах, «попровадить [нас] до цілої правди» (Івана 16:13). Вони нездатні зрозуміти, що Святий Дух перебував у віруючих протягом усієї церковної історії, і саме Христос «настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового» (Ефесянам 4:11-12). Це стосується не лише наших сучасників, але й тих, кого Ісус посвячував на Своє служіння протягом усієї історії церкви. Нерозумно вважати, що нам не потрібно навчатися в обдарованих людей, які жили до нас. Належне вивчення та застосування історичного богослов'я допомагає нам вчитися у християнських учителів і лідерів минулого.
Через вивчення церковної історії та історичного богослов'я відроджені християни мають можливість побачити, як Бог діяв протягом усієї історії. У ній ми бачимо Його суверенітет над усім і вічну істину Його Слова (Псалом 118:160). Дослідження історичного богослов'я насправді є нічим іншим, як дослідженням діяльності Господа. Воно також нагадує нам про постійну духовну боротьбу між сатаною й істиною Божого Слова. Воно показує безліч шляхів і форм, які використовувалися дияволом для поширення неправдивих доктрин у церкві, як Павло і застерігав старійшин Ефесу.
Вивчення історичного богослов'я та церковної історії також показує, що біблійна істина залишається непереможною. Розуміючи богословські битви минулого, ми можемо краще підготуватися до протистояння хибним думкам, якими сатана намагатиметься спокусити нас у майбутньому. Якщо пастори, церкви і християни загалом не знають церковної історії та історичного богослов'я, то вони можуть стати жертвами тих же оманливих учень, які диявол використовував у минулому.
Історичне богослов'я, якщо воно вірно сприймається і застосовується, не применшує авторитет або достатність Святого Письма. Лише Біблія є стандартом у всіх питаннях віри та діяльності. Лише вона є натхненною й непохибною. Лише вона є нашим авторитетом і порадником, а історичне богослов'я може допомогти нам зрозуміти небезпеку «нових учень» або «нового» тлумачення Божого Слова. Маючи майже 2000 років церковної історії та тисячі, якщо не мільйони християн, що жили перед нами, хіба нам не слід автоматично остерігатися тих, хто стверджує, що має «нове пояснення» або тлумачення Біблії?
Зрештою, історичне богослов'я може нагадувати нам про постійну небезпеку тлумачення Біблії у світлі культурних і філософських теорій сучасності. Сьогодні ця небезпека є особливо значною, оскільки ми бачимо, що гріх розглядається як хвороба, яка потребує медикаментозного лікування, а не як духовний стан. Ми також бачимо, наприклад, як багато конфесій відкидають ясне вчення Святого Письма і підтримують культурне визнання гомосексуалізму як способу життя.
Історичне богослов'я – важливий аспект теології, проте, як і будь-який інший метод вивчення, він не позбавлений небезпек і підводних каменів. Завдання всіх християн і дослідників полягає в тому, щоб не накладати свою теологічну систему на Біблію, а завжди стежити за тим, аби наше богослов'я походило з Божого Слова, а не з якоїсь популярної системи.
English
Що таке історичне богослов'я?
