Запитання
Що означає, що Христос святий? У чому полягає святість Христа?
Відповідь
Слово "святий" має два основних визначення. По-перше, святість означає абсолютну моральну чистоту і безкомпромісний, неперевершений стандарт праведності. Бог, Який не здатний помилятися, не заплямований гріхом, не обмежений законами природи і чистий у всіх Своїх вчинках, є святим. По-друге, святість означає стан відокремленості від загального для Божої мети. Як приклад, псалмоспівець посилався на "святий" Божий храм в Єрусалимі (Пс. 79:1). Храм був не просто ще однією спорудою з дерева і каменю; це було місце, де Божий народ збирався на благоговійне поклоніння. Наш Господь Ісус справедливо гнівався на жадібних найманців, які перетворювали святий храм на “печеру розбійників" (Матвія 21:12-13).
Говорячи про святість Христа, ми повинні мати точне уявлення про Його особистість і природу. Для когось Ісус є не більше, ніж історичною постаттю - стародавнім пророком, моральним вчителем, засновником великої світової релігії, мучеником, філософом і, можливо, навіть чудотворцем. Іслам шанує Ісуса як пророка, який за статусом поступається Мухаммеду. Товариство Біблії і трактатів Вартової башти вчить, що Ісус - це Архангел Михаїл. Мормонізм вважає, що Ісус є духовним братом Люцифера. Рух Нью Ейдж вважає Ісуса аватаром або посланцем з довгого ряду посланців. Ліберальна теологія вчить, що Ісус - це один з багатьох шляхів до Бога. Очевидно, що існує багато непорозумінь навколо особи і природи Христа Ісуса; щоб правильно пізнати Його, ми повинні старанно досліджувати Писання, які говорять про Нього (див. Луки 24:27).
Святість Христа пов'язана з Його божественністю. Ісус є повністю Богом і повністю людиною. Ісус стверджував, що Він є Богом (Івана 8:58; Об'явлення 1:8, 17). Ісус приймав поклоніння (Матвія 2:11; Івана 12:13). Ісус проголосив, що Він і Його Небесний Отець мають однакову божественну сутність і природу (Івана 10:30). Пророк Ісая назвав Його “сильним Богом і Отцем вічності” (Ісаї 9:5). Побачивши воскреслого Ісуса, учень Хома вшанував Його подвійним титулом: "Господь мій і Бог мій" (Івана 20:28). Апостол Іван починає свою євангельську розповідь із засвідчення божественності Ісуса: "На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. Воно на початку було в Бога. Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало" (Івана 1:1-3, УБТ). Ісус Христос гідний нашого найвищого поклоніння і хвали, бо Він є Бог, що зодягнувся в людську плоть (Івана 1:14). Заперечувати Його божественність, а отже, заперечувати Його святість, означає заперечувати Його взагалі.
У своїй книзі "Просте християнство" К. С. Льюїс писав: "Я намагаюся запобігти тому, щоб хтось сказав дійсно безглузді речі, які люди часто говорять про Нього: Я готовий прийняти Ісуса як великого морального вчителя, але я не приймаю його твердження, що він - Бог. Це єдина річ, яку ми не повинні говорити. Людина, яка була би просто людиною і говорила б такі речі, як Ісус, не була би великим моральним вчителем. Він був би або божевільним - на рівні з людиною, яка каже, що вона - яйце-пашот, або ж дияволом з пекла. Ви повинні зробити свій вибір. Або ця людина була і є Сином Божим, або божевільним чи чимось гіршим. Ви можете закрити йому рота, можете плюнути на нього і вбити його як демона, а можете впасти до його ніг і назвати його Господом і Богом, але давайте не будемо говорити поблажливі нісенітниці про те, що він був великим людським учителем. Він не залишив для нас такого варіанту. Та і не збирався" (Macmillan, 1952, с. 55-56).
Потяг людини до святого і страх перед ним
Ті, хто виконує заповіді Ісуса, можуть називати Його другом (Івана 15:14), але ми ніколи не повинні ставитися до Нього як до рівного. Його святість вимагає благоговіння і поваги. Звертатися до Нього надто фамільярно або використовувати Його ім'я легковажно чи недбало - неприпустимо. Ісус притягує нас до Себе, і ми знаходимо Його цілком прекрасним, бо Він має ту саму божественну сутність і природу, що й Бог Отець (Филип'ян 2:6). Проте Його незрівнянна доброта і сяюча слава різко контрастують із зіпсованістю занепалого людства. Навіть найкращі з нас у Його божественній присутності - нікчемні черв'яки. Господь Ісус гідний нашого поклоніння, і наближається день, коли навіть ті, хто насміхався і зневажав Його, схиляться в покорі і скажуть: "Ісус - Господь" (Филип'ян 2:10-11).
Уявімо, що юнак, переборовши свій страх, набирається сміливості, щоб запросити на побачення найвродливішу дівчину в класі. Нервуючи і не вміючи поводитися елегантно, юнак запинається на словах і поводиться майже комічно. У цій зустрічі ми спостерігаємо суперечливі почуття потягу і страху. Юнака приваблює краса дівчини, але вона ж є і джерелом його тривоги. У доволі простий спосіб це ілюструє концепцію нумінозного благоговіння. Грішну людину тягне до Бога через Його святість, але божественна присутність Святого наповнює нас страхом і жахом.
Цю суміш потягу і страху ми бачимо у Петра на Галілейському озері:
Сталося так, що коли натовп, аби слухати Боже слово, тіснив Його, а Він стояв біля Генісаретського озера, то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, відійшовши від них, полоскали сіті. Увійшовши до одного з човнів, який належав Симонові, велів йому трохи відплисти від берега. Він сів і навчав людей з човна. Коли ж перестав навчати, Він промовив до Симона: Відпливи на глибину і закинь сіті для риболовлі! А Симон у відповідь сказав Йому: Наставнику, цілу ніч ми трудилися, але нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті! І, зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхні сіті почали рватися. Тож вони дали знак друзям у другому човні, щоби прийшли їм допомогти. І вони прийшли й наповнили обидва човни, так що ті стали потопати. Побачивши це, Симон‑Петро припав до колін Ісуса, промовляючи: Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи! Бо від кількості риби, що вони наловили, жах охопив його й усіх, хто був з ним, також і Якова, й Івана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не бійся – відтепер ти будеш ловити людей! І, витягнувши човни на землю, вони залишили все і пішли за Ним (Лк. 5:1-11).
Симон Петро був досвідченим рибалкою. Він знав, що робив, коли мова йшла про снасті, сіті та вилов риби. Можливо, Петро і дивувався вченню Ісуса, але в питанні ловлі риби Петро нікому не вклонявся. Коли Ісус попросив використати його човен як плавучу трибуну, Петро погодився, але коли мандрівний рабин запропонував йому закинути сіті на глибину, Петро неохоче погодився: "Наставнику, цілу ніч ми трудилися, але нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті!" (Луки 5:5).
Петро був не готовий до того, що сталося далі. Ніколи раніше він не витягував такого улову. Сіті, що рвалися від риби, наповнили не один, а два човни, що значно перевищувало їхню звичайну місткість. Це був унікальний улов - незрозуміла, надприродна подія, яка не піддається людському розумінню. Петро зрозумів, що це було більше, ніж просто удача, і відреагував на це з несподіваним страхом. Замість того, щоб подякувати Ісусу за щедрий улов, Петро впав до ніг Господа і благав Його піти: "Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!" (Лк. 5:8). Страх Петра був викликаний контрастом між його гріховністю і святістю Христа. Це справді страшно, коли звичайне і профанне стикається з Тим, Хто святий.
Незбагненне, але доступне
По праву грішне створіння повинно відступати в страху перед Христом Ісусом, бо Він святий. І, по праву, Христос Ісус мав би відсахнутися від зла, яке позначає наш занепалий рід. Але Він відкриває Свої обійми і каже: "Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам. Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий" (Мт. 11:28-30).
У своєму природному стані ми нещасні, жалюгідні, бідні, сліпі та голі, але Ісус не відвернувся від нас. Він каже: "Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною" (Об'явлення 3:20). Чи можливо, що Святий Божий Син, Христос Ісус, щиро бажає спілкування з нами? Як би неймовірно це не звучало, відповідь - гучне "так". Коли ми віримо в Христа Ісуса як Спасителя, ми, колишні "діти гніву" (Ефесянам 2:3), надприродним чином перетворюємося на Його улюблених синів і дочок (Римлянам 8:15).
Висновок
Господь Ісус, який є повністю Богом і повністю людиною, заслужено святий через Свою божественну природу. Він безгрішний, бездоганно чистий і беззаперечно праведний (Матвія 26:59-61). Навіть Понтій Пилат, політик, який відмовився діяти від імені першої і єдиної у світі по-справжньому невинної людини, тричі проголосив Ісуса безгрішним (див. Луки 23:13-15). Христос Ісус - єдиний гідний принести Себе в жертву за наші гріхи, і Його жертва була подібна до жертви “непорочного й чистого Агнця" (1 Петра 1:19). Тепер ми приєднуємося до небесного тріумфу: "І говорили вони гучним голосом: Заколений Агнець достойний прийняти силу і багатство, мудрість, міць, честь, славу, благословення!" (Об'явлення 5:12).
English
Що означає, що Христос святий? У чому полягає святість Христа?
