Запитання
Що означає те, що Бог «святий, святий, святий»?
Відповідь
Фраза «святий, святий, святий» двічі зустрічається в Біблії – перший раз у Старому Завіті (Ісаї 6:3) і другий – у Новому (Об’явлення 4:8). Обидва рази фрази були озвучені небесними істотами й обидва рази це трапилось у видінні людини, яка була приведена до Божого престолу: спочатку пророка Ісаї, а потім апостола Івана. Перш ніж перейти до питання потрійного повторення слова «святий» щодо Бога, важливо зрозуміти, що саме означає Його святість.
Святість Бога є Його найбільш складною для пояснення рисою, частково тому, що вона є одною з Його істотних ознак, які не притаманні людині. Ми створені за образом Божим і маємо багато спільних з Ним ознак – у значно меншій мірі, звичайно – любов, милосердя, віру тощо. Але деякі з характеристик Бога ніколи не будуть передані створеним істотам – всюдисущість, всезнання, всемогутність і святість. Святість Бога відрізняє Його від усіх інших істот. Вона є чимось більшим, ніж просто Його досконалість чи безгрішна чистота, в ній полягає суть Його «несхожості», Його трансцендентності. Божа святість втілює в собі таємницю Його дивовижності та змушує нас дивитися на Нього з подивом, коли ми починаємо хоча б трохи розуміти Його велич.
Ісая був безпосереднім свідком святості Бога у своєму видінні, описаному в розділі 6. Хоча Ісая був пророком Божим і праведною людиною, його реакцією на видіння святості Бога було усвідомлення власної гріховності та почуття розпачу (6:5). Навіть серафими в присутності Бога, вигукуючи «святий, святий, святий Господь Саваот!» (тут і далі – Четвертий сучасний переклад Українського Біблійного Товариства), покривали свої обличчя та ноги чотирма крилами з шести. Цей факт, без сумніву, свідчить про благоговіння та страх, викликані безпосередньою присутністю Бога (Вихід 3:4-5). Серафими покривали себе, ніби намагаючись сховатися на знак визнання своєї недостойності перед Святим. І якщо чисті та святі серафими виявляли таке благоговіння в присутності Ієгови, то з яким глибоким благоговінням повинні наближатися до Нього ми – гріховні істоти?! Благоговіння, продемонстроване Богу ангелами, має змушувати нас замислитися про власну самовпевненість, коли ми бездумно та нешанобливо поводимо себе в Його присутності, не розуміючи Його святості.
Видіння Івана в книзі Об’явлення, розділ 4, було подібним до видіння пророка Ісаї. Він також бачив живих істот, які вигукували навколо престолу: «Святий, святий, святий Господь Бог, Вседержитель» (4:8) з благоговінням і страхом перед Святим. Іван починає описувати цих істот, які невпинно славили і вихваляли Бога біля Його престолу. Цікаво, що реакція Івана на видіння Бога з Його троном відрізняється від реакції Ісаї. Немає згадок, щоб Іван падав від жаху, усвідомлюючи свій гріховний стан, – може бути, тому, що він вже бачився з воскреслим Христом на початку свого видіння (Об’явлення 1:17). Христос поклав Свою руку на Івана та наказав йому не боятися. Так само й ми можемо наблизитися до престолу благодаті, адже рука Христа лежить на нас у вигляді Його праведності, обміняної на хресті на наші гріхи (2 Коринтянам 5:21).
Але ж чому потрійне повторення «святий, святий, святий» (так зване «трисвяте»)? Потрійне повторення імені чи висловлювання було досить поширеним явищем серед євреїв. В Єремії 7:4 (з перекладу Огієнка) євреї говорять фразу «храм Господній» тричі, висловлюючи власну переконаність у своєму поклонінні, хоча вона була лицемірною та брехливою. Вірші в Єремії 22:29 і Єзекіїла 21:27 містять аналогічні вирази інтенсивності. Тому, коли ангели навколо престолу вигукували: «святий, святий, святий», вони висловлювали з силою та пристрастю істину про найвищу святість Бога – ту суттєву рису, що демонструє Його дивовижний і величний характер.
Крім того, «трисвяте» вказує на триєдину природу Бога, три Особи Божества, рівні між собою за святістю та величчю. Ісус Христос – Святий, Який не побачить тління, але воскресне, щоби піднестися до правиці Бога (Дії 13:33-35). Ісус – Святий і Праведний (Дії 3:14), Його смерть на хресті дозволяє нам не соромлячись стояти перед престолом нашого святого Бога. Третя Особа Трійці – Святий Дух – саме лише Його ім’я вказує на важливість святості в сутності цього Божества.
Врешті-решт, два видіння ангелів навколо престолу, що вигукували: «святий, святий, святий», виразно демонструють, що Бог один і той же в обох Завітах. Часто ми сприймаємо Бога Старого Завіту як Бога гніву, а Бога Нового Завіту – як Бога любові. Але Ісая та Іван представили єдину картину нашого святого, величного, дивовижного і незмінного Бога (Малахії 3:6), Який «учора, сьогодні й навіки Той Самий!» (Євреям 13:8), і «в Якого немає зміни, ні тіні переміни» (Якова 1:17). Божа святість – вічна, як і Він Сам.
English
Що означає те, що Бог «святий, святий, святий»?
