Запитання
Індивідуалізм чи колективізм – що каже Біблія?
Відповідь
Індивідуалізм можна визначити як світогляд, що віддає перевагу інтересам індивіда над інтересами групи. У колективізмі потреби групи мають пріоритет над потребами кожної окремої людини в ній. Іноді цілі культури схиляються до однієї з цих двох філософій; наприклад, Сполучені Штати історично підтримували індивідуалізм, тоді як культура Південної Кореї більше орієнтована на колективізм. Чи є щось краще або гірше з позиції Біблії? На це питання неможливо відповісти просто «так каже Господь». Справа в тому, що в Біблії наводяться приклади як індивідуалізму, так і колективізму.
Індивідуалізм зосереджений на тому, що найкраще для «мене», незалежно від того, як це може вплинути на групу. Колективізм же робить наголос на інтересах групи, незалежно від наслідків для окремих її членів. З біблійної позиції жодна з цих ідеологій – реалізована у повній мірі – не відповідає Божому задуму. Зрештою, Він створив людей заради Себе (Ісаї 43:7), а не заради них або когось іншого. Богобоязлива людина робитиме те, що краще для Господа та Його Царства (Матвія 6:33).
У Святому Письмі є вірші, що певною мірою ілюструють колективізм. Ненавмисне пророцтво Кайяфи – «краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!» (Івана 11:50) – є одним із прикладів колективістського мислення. У ранній церкві Єрусалиму люди об'єднували свої ресурси та ділилися ними з нужденними, щоб ніхто не мав недостачі (Дії 2:44–45; 4:32–35). У 2 Коринтянам 8:12–14 Павло закликає церкву Коринту надати фінансову допомогу братам в Єрусалимі, аби була «рівність для всіх» (вірш 13). Однак у цих прикладах слід звернути увагу на те, що ті, хто давав, мали можливість вибору. Їхня участь була виключно добровільною (Дії 5:4). Нікого не змушували віддавати свої ресурси на благо групи; вони робили це самі з любові до Господа та церкви. Крім того, індивід, який жертвував на благо групи, також був благословенний індивідуально (2 Коринтянам 9:6–8). Цей принцип Царства містить деякі елементи колективізму, але виходить за його межі. Наша мотивація служити церкві полягає не лише в тому, аби приносити їй користь як колективу; ми, насамперед, чинимо так, бо це угодно Богові (Євреям 13:16).
Інші вірші з Біблії ілюструють цінність і значення особистості. В одній зі Своїх притч Ісус підкреслює важливість примноження й розпорядження тим, що Бог дає нам, бо ми несемо індивідуальну відповідальність (Луки 19:15). У 15-му розділі Євангелії від Луки Христос розповідає історію про пастуха, який покидає свою отару, щоб знайти одну загублену вівцю, а також про жінку, що обшукує весь свій дім, аби знайти одну драхму (див. Луки 15:3–10 ). Обидві притчі ілюструють цінність, якою Бог наділяє кожну окрему людину. Однак, як і з колективізмом, ці приклади лише частково демонструють ідею індивідуалізму. Бог оцінює людину вище за групу, бо так угодно Йому і це приносить Йому славу. Коли Господь прославляється, виграють усі – і людина, і група. Зверніть увагу, що кожного разу в притчах з Луки 15, коли знаходиться щось втрачене, радіють усі (Луки 15:6, 9).
Бог цінує як людину, так і колектив. Насправді, ні індивідуалізм, ні колективізм Біблія не називає правильною ідеологією. Замість цього вона пропонує дещо зовсім інше, проілюстроване в описі Тіла Христового з 1 Коринтянам 12. Павло каже нам, що окремі віруючі подібні до членів тіла, кожен з яких відіграє вкрай важливу роль в його функціонуванні (1 Коринтянам 12:14, 27). Різні органи діють тільки тоді, коли вони є складовою цілого тіла. Великий палець робить те, чого не може зробити інша частина тіла, але лише тоді, коли він пов'язаний з рукою (див. 1 Коринтянам 12:18–20). Так само і тіло цілком є дивовижним організмом, але тільки за умови піклування про всі його індивідуальні члени (див. 1 Коринтянам 12:25–26).
Без сумнівів, суперечки щодо того, що каже Біблія про індивідуалізм і колективізм, триватимуть і далі. Проте нам усім слід повчитися у К.С. Льюїса щодо даного питання, незалежно від нашої позиції: «Мені дуже хочеться сказати вам – і ви хочете сказати мені, – яка з цих помилок (індивідуалізм чи колективізм) є небезпечнішою. Але це диявол обдурює нас. Він завжди посилає у світ помилки парами, що складаються з двох протилежностей, та підштовхує нас витрачати якомога більше часу, розмірковуючи над тим, яка з них гірша. Ви, звичайно, розумієте, чому? Він покладається на нашу неприязнь до однієї з помилок, аби постійно притягати нас до протилежної. Але ми не маємо потурати йому. Нам слід із широко відкритими очима йти до своєї мети, оминаючи спокуси однієї та іншої помилки і намагаючись не впасти у жодну з них» (Просто християнство, книга 4, розділ 6).
English
Індивідуалізм чи колективізм – що каже Біблія?
