Запитання
Що таке нередукована складність?
Відповідь
Нередукована (або неспрощувана) складність – це термін, що використовується для характеристики деяких складних систем, для функціонування яких потрібні всі їхні складові.
Складність такої системи неможливо зменшити (або спростити), видаливши якусь із її складових частин і при цьому зберігши її функціональність.
Професор Майкл Біхі з університету Ліхай ввід цей термін у своїй фундаментальній праці «Чорна скриня Дарвіна» 1996 року. Він популяризував цю концепцію, навівши як приклад нередукованої складності звичайну мишоловку. Типова мишоловка складається з п’яти складових частин: наживки, пружини, молотка, стримувальної планки й основи. За словами Біхі, якщо забрати будь-яку з цих частин без відповідної заміни (або, принаймні, істотної переробки решти частин), то вся система перестане функціонувати. Професор Джон Макдональд з університету Делавера заперечив нередуковану складність мишоловки (див. «Редуковано складна мишоловка»: http://udel.еdu/~mcdonald/oldmousetrap.html – англ.). Біхі опублікував спростування аргументів Макдональда – також в інтернеті (див. «Захист мишоловки: відповідь критикам»: http://www.аrn.оrg/docs/behe/mb_mousetrapdefended.htm – англ.). Дебати з приводу мишоловки тривають і донині. Але те, чи є мишоловка насправді неспрощувано складною, не головне. Суть питання – сама концепція нередукованої складності.
Здебільшого безневинна ідея нередукованої складності викликає запеклі суперечки в разі її застосування до біологічних систем. Це тому, що вона розглядається як виклик еволюції Дарвіна, яка залишається домінуючою парадигмою у сфері біології. Чарльз Дарвін визнавав: «Якби можливо було показати, що існує складний орган, який не міг утворитися способом численних послідовних незначних модифікацій, моя теорія зазнала би цілковитого краху» (Походження видів, 1859, с. 158 англ. оригіналу). Біхі стверджує: «Шляхом невеликих послідовних модифікацій системи-попередника неможливо безпосередньо створити нередуковано складну систему (тобто за допомогою безперервного покращення початкової функції, яка продовжує працювати за тим же принципом), бо будь-який попередник нередуковано складної системи, в якому бракує складових, за визначенням є нефункціональним» (Чорна скриня Дарвіна, 1996, с. 39 англ. оригіналу).
Слід зазначити, що під «нефункціональним» Біхі не має на увазі, що попередник не може виконувати якусь іншу функцію – мишоловка, в якій немає пружини, може служити як прес-пап’є. Вона просто не може виконувати свою основну функцію (ловити мишей) за допомогою того ж механізму (підпружиненого молотка, що б’є по тварині).
Це залишає відкритою можливість того, що нередуковано складні системи можуть розвиватися з простіших попередників, що виконували інші непов’язані функції. Це буде непрямою еволюцією. Біхі визнав, що «якщо система є нередуковано складною (і тому не могла бути створена безпосередньо), не можна втім категорично виключати можливість непрямого, обхідного шляху» (там само, с. 40).
Продовжуючи аналогію мишоловки – хоча підпружинена мишоловка з п’яти складових не могла еволюціонувати безпосередньо з більш простої, нефункціональної версії самої себе (і продовжувати відповідати концепції еволюції Дарвіна через природний добір), вона могла розвинутися з прес-пап’є, що складається з чотирьох частин. Таким чином, за словами Біхі, ефективніша, складніша мишоловка, що розвинулася з простішої версії самої себе, буде представляти пряму еволюцію. Складна мишоловка, що розвинулася зі складного прес-пап’є, представлятиме непряму еволюцію. Нередукована складність розглядається як виклик прямій еволюції.
Слід також зазначити, що еволюція за допомогою природного добору діє не лише в напрямку ускладнення систем-попередників. Вона також може спрощувати їх. Отже, дарвінівська еволюція може призвести до нередукованої складності, діючи у зворотному напрямку. Розглянемо популярну гру «Дженга», в якій гравці витягають дерев’яні блоки з вежі, доки вона не впаде. На початку гри вежа складається з 54 блоків. Коли гравці забирають їх один за другим, складність вежі зменшується (тобто залишається щоразу менше складових), поки не стане нередуковано складною (тобто, якщо забрати ще один блок, вежа впаде). Це демонструє, як нередуковано складна система може непрямо виникнути з більш складної системи.
Біхі стверджує: що простіша нередуковано складна система, то ймовірніше, що вона могла еволюціонувати в непрямий спосіб (тобто, або способом еволюції від більш простого попередника, який виконував іншу функцію, або від більш складного попередника, що втратив складові). І навпаки – що складніша нередуковано складна система, то менш імовірно, що вона могла розвинутися в непрямий спосіб. За словами Біхі, «зі зростанням складності взаємодіючої системи, ймовірність такого непрямого способу різко падає» (там само, с. 40).
Біхі вказує на джгутикову систему кишкової палички (E. сoli) як на приклад нередуковано складної системи, що, на його думку, не могла розвинутися як прямо (бо вона нередуковано складна), так і, найімовірніше, непрямо (бо вона надзвичайно складна). Джгутикова система кишкової палички – це неймовірний мікроскопічний підвісний мотор, який бактерія використовує для пересування у навколишньому середовищі. Він складається зі 40 частин, включаючи статор, ротор, карданний вал, карданний шарнір і пропелер. Якщо якусь із цих частин вилучити, то вся система не зможе функціонувати. Деякі з компонентів джгутика існують десь ще в мікроскопічному світі. Вони також функціонують як складова транспортної системи III типу. Отже, вони могли би бути запозичені з неї (процес, відомий як кооптування). Проте більшість джгутикових компонентів E. coli унікальна. Вони вимагають свого власного еволюційного пояснення, якого поки немає.
Із дарвінівського табору йде величезний опір концепції нередукованої складності. Деякі їхні аргументи є вагомими, інші – ні. Так само слід уважно дослідити аргументи прихильників нередукованої складності. Певні біологічні приклади, на які вони посилалися на ранніх етапах, сьогодні відомі як редуковані. Це не скасовує самої концепції, як і фактичних прикладів нередуковано складних біологічних систем (наприклад, джгутик E. сoli). А це підтверджує лише те, що вчені можуть припускатися помилок, як і всі інші.
Отже, нередукована складність є аспектом теорії розумного задуму, який вказує на те, що деякі біологічні системи настільки складні і настільки залежать від багатьох складних елементів, що не могли розвинутися випадково. Якби всі складові системи не виникли одночасно, вона була би нефункціональною, фактично завдаючи шкоди організму та, згідно зі «законами» еволюції, мала би в природний спосіб «видалитися» з організму. Хоча нередукована складність конкретно не доводить існування розумного творця та не спростовує еволюцію докорінно, вона безумовно вказує на щось, що стоїть за межами природних процесів виникнення і розвитку біологічного життя.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Що таке нередукована складність?
