Запитання
Чи проковтнув кит Йону насправді?
Відповідь
Історія про Йону – це дивовижна розповідь про примхливого пророка, який, будучи проглинутим китом (або «великою рибою» – див. нижче) і виверженим на берег, неохоче привів нечестиве місто Ніневію до покаяння. Скептики часто критикують цю біблійну оповідь через неймовірні події, описані в ній. Ці події включають наступне:
• середземноморську бурю, викликану та втихомирену Богом (Йони 1:4-16)
• велику рибу, направлену Богом, аби проковтнути пророка після того, як його викинув у море екіпаж корабля (2:1)
• виживання Йони в череві риби протягом трьох днів і трьох ночей, або його воскресіння з мертвих після того, як він був викинутий на берег, – залежно від того, як інтерпретувати текст (2:1)
• рибу, що викидає Йону на берег за велінням Господа (2:11)
• кущ, який дуже швидко виріс за Божим провидінням, аби надати Йоні тінь (4:6)
• хробака, спрямованого Богом, аби підточити та змусити всохнути рослину, що давала тінь (4:7)
• пекучий вітер, викликаний Богом, щоб завдати Йоні незручностей (4:8).
Критики також вважають малоймовірним покаяння Ніневії (3:4-9), хоча технічно це не є чудом. Але покаяння Ніневії має зміст, враховуючи незвичну появу Йони на узбережжі Середземного моря та відомий нам факт поклоніння Дагонові в цій конкретній місцевості стародавнього світу. Дагон був богом-рибою, популярним божеством серед пантеонів Месопотамії та західного узбережжя Середземного моря. Він декілька разів згадується в Біблії в історіях про филистимлян (Суддів 16:23-24; 1 Самуїла 5:1-7; 1 Хронік 10:8-12). Зображення Дагона були знайдені в палацах і храмах Ніневії та в усьому регіоні. У деяких випадках він був зображений як людина, одягнена в рибу. В інших – наполовину людина, наполовину риба – своєрідний водяний або русалка.
Щодо успіху Йони в Ніневії, то сходознавець Генрі Клей Трамбалл висунув правомірний аргумент, написавши наступне: «Що могло бути ще переконливішим для Йони як божественного посланця до Ніневії, ніж бути викинутим із уст великої риби в присутності свідків десь на узбережжі Фінікії, де бог-риба був улюбленим об'єктом поклоніння? Такий випадок неминуче розпалив би живу уяву східних глядачів, тож багато хто був би готовий слідувати за тим, кого вони вважали втіленням бога-риби, що розповів їм історію свого виходу з моря та прямував з місією до міста, в якому бог-риба був центром поклоніння» (Г. Клей Трамбалл, Йона в Ніневії, Журнал біблійної літератури, том 2, № 1, 1892р., с. 56).
Деякі дослідники припускають, що зовнішній вигляд Йони, знебарвленого під дією шлункових кислот риби, посприяв його місії. Якщо це так, то мешканці Ніневії зустріли людину, чия шкіра, волосся та одяг були примарно-білого кольору – людину, супроводжувану натовпом збуджених послідовників, багато з яких стверджували, що були очевидцями того, як його на берег виплюнула велика риба (плюс усілякі яскраві перебільшення, які вони могли додавати).
Йоні достатньо було лише викликати публічний резонанс, щоб отримати доступ до царя, який, почувши про божественний вирок, проголосив би в місті день посту та покаяння. Згідно з біблійною розповіддю, саме це і сталося (Йони 3:6-9). Отже, з огляду на те, що пророк був викинутий на берег великою рибою, покаяння Ніневії випливає з абсолютно логічної прогресії.
Стосовно морського досвіду Йони (що є найважчим питанням у даній історії) – хоча немає переконливих історичних свідчень про те, що він був проковтнутий рибою і вижив, аби розповісти про це, існують деякі вражаючі докази, які це підтверджують. У третьому столітті до н.е. вавилонський жрець/історик на ім'я Берос написав про міфічну істоту на ім'я Оанн, яка вийшла з моря, щоб донести до людей божественну мудрість. Учені зазвичай ідентифікують цю загадкову людину-рибу як аватара вавилонського бога води Еа (також відомого як Енкі). Цікавим моментом в оповіданні Бероса є використане ним ім'я Оанн.
Берос писав грецькою мовою в добу еллінізму. Ім'я Оанн лише на одну літеру коротше за грецьке ім'я Іоанн. А Іоанн є одним із двох грецьких імен, що використовуються у Новому Завіті для позначення єврейського імені Йона, яке є скороченим від Йоханана. І Іоанн, і Йонас (інше грецьке ім'я-аналог) використовуються як взаємозамінні в Септуагінті, грецькому перекладі древньоєврейського Старого Завіту. (Порівняйте 2 Царів 25:23 і 1 Хронік 3:24 Септуагінти з тими ж уривками в єврейському Старому Завіті.)
Щодо відсутньої «і» в імені Оанн, то, за словами проф. Трамбалла, який стверджує, що його висновки підтвердив відомий ассиріолог д-р Херман Хілпрехт: «В ассирійських письменах «й» з іноземних слів трансформується в «і» або взагалі зникає; тому Йоанн, грецький аналог Йони, в ассірійців буде або Іоанн, або Оанн» (там же, с. 58).
Ніневія була ассирійським містом. Фактично, це означає, що Берос написав про людину-рибу на ім'я Йона, що вийшов із моря, аби поділитися божественною мудрістю з людьми, – чудове підтвердження єврейської історії.
Берос стверджував, що ґрунтував свій опис на офіційних вавилонських джерелах. Ніневія була завойована вавилонянами за царя Набополасара 612 році до Р.Х., понад 300 років до Бероса. Тому цілком можливо, принаймні гіпотетично, що в його працях описані успіхи Йони в Ніневії. Якщо це так, то вірогідно, що за три століття Йону обожествили та міфологізували спочатку ассирійці, які, без сумніву, асоціювали його зі своїм богом-рибою Дагоном, а потім вавилонянами, що асоціювали його зі своїм власним богом води Еа.
На додаток до розповіді Бероса, Йона фігурує в ізраїльських хроніках як пророк, що провіщав військові успіхи Єровоама II проти Сирії в 8-му столітті до Р.Х. (2 Царів 14:25). Вважається, що Йона був сином Аміттая (див. Йони 1:1) з міста Гат-Гахеферу в нижній Галілеї. Йосип Флавій повторює ці подробиці у своїх «Юдейських старожитностях» (розділ 10, абзац 2). Йона не був уявною особою, вигаданою, щоб зіграти роль неслухняного пророка, поглинутого рибою. Він є частиною пророчої історії Ізраїлю.
Щодо міста Ніневії, то воно було відкрите у 19-му столітті після понад 2500 років забуття. Тепер вважається, що це було найбільше місто у світі на момент його зникнення (див. «Чотири тисячоліття урбаністичного розвитку: історичний перепис» Терціуса Чендлера). За словами сера Остіна Генрі Лейярда, що описав відкриття цього міста, окружність Великої Ніневії дорівнювала «рівно трьом дням шляху», як і сказано в Йони 3:3 (Остін Генрі Лейярд. Популярна розповідь про відкриття в Ніневії, 1854 р., с. 314). До цього відкриття скептики сміялися над тим, що в стародавньому світі могло існувати таке велике місто. Багато хто взагалі заперечував існування Ніневії. Її повторне відкриття в середині 1800-х років стало чудовим свідченням на користь Біблії, в якій Ніневія згадується 18 разів і де її долі присвячені дві книги (Йони та Наума).
Цікаво відзначити, де було відкрите втрачене місто Ніневія. Воно було знайдене похованим під кількома курганами в околицях Мосула в сучасному Іраку. Ці кургани відомі за своїми місцевими назвами – Куюнджик і Набі-Юнус. Набі-Юнус, як виявляється, арабською мовою означає «пророк Йона». Загублене місто Ніневія було знайдене похованим під курганом, названим на честь пророка Йони!
Стосовно кита, то Біблія насправді не уточнює, яка морська тварина проковтнула Йону. Більшість дослідників вважає, що це був кашалот. Також це могла бути біла акула. Єврейське словосполучення «гадовл даг», яке використовується в Старому Завіті, буквально означає «велика риба». Грецьке слово «кетос», що використовується в Новому Завіті, просто означає «морська істота». Відомі, щонайменше, два види середземноморських мешканців, здатних повністю проковтнути людину, – кашалот і біла акула. Обидві ці істоти зустрічалися в різних місцях Середземного моря та були здавна відомі середземноморським морякам. Аристотель описав обидва види у своїй «Історії тварин» ще в 4-му столітті н.е.
Отже, ми маємо три із чотирьох ключових фігурантів історії – Йона, Ніневія та риба, здатна проковтнути людину. Залишається четверта дійова особа – Бог. Скептики насміхаються над чудесами, описаними в книзі Йони, стверджуючи, що немає механізму, за допомогою якого такі події могли би відбутися. Це – їхнє упередження. Проте ми знаємо, що існує Той, Хто здатний керувати природними явищами в такий дивовижний спосіб. Ми віримо, що Він є Творцем природного царства і тому не обмежений ним. Ми називаємо Його Богом і віримо, що Він послав Йону в Ніневію, аби привести це місто до покаяння.
Господь відкривав Себе протягом усієї історії різними шляхами, одним з яких було Його втілення в Особі Ісуса Христа. Ісус не лише дає нам підстави вважати, що існує Той, Хто здатний творити чудеса, – Він дає нам упевненість у тому, що такі події насправді відбулися.
Христос говорив про випробування Йони як про реальну історичну подію. Він використав його як метафору щодо Свого власного розп'яття та воскресіння, які також самі по собі були неймовірними подіями. Матвій процитував слова Ісуса: «Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі. Ніневітяни стануть на суд із цим родом, – і осудять його, вони-бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона!» (Матвія 12:40-41; порівн. з Луки 11:29-30, 32).
Докази такі, що кожен християнин може мати підставу для віри, а кожен скептик повинен подумати двічі, перш ніж відкидати історію про Йону, вважаючи її міфом.
English
Чи проковтнув кит Йону насправді?
