Запитання
Що таке рух пізнього дощу?
Відповідь
Рух пізнього дощу – це вчення п'ятидесятників, яке навчає, що Господь виливає Свій Дух знову (як це відбулось у день П'ятидесятниці), використовуючи віруючих, аби підготувати світ до Свого Другого приходу. Рух пізнього дощу є антидиспенсаціональним та амілленаристським, і багато лідерів руху приймають й інші перекручені вчення.
Термін «пізній дощ» був уперше використаний на початку зародження руху п'ятидесятників, коли 1907 року Девід Веслі Майленд написав книгу під назвою «Пісні пізнього дощу». Три роки по тому Майленд написав «Завіт пізнього дощу» на захист руху п'ятидесятників загалом.
Ця назва походить із тексту у книзі пророка Йоїла 2:23: «А ви, сіонські сини, радійте та тіштеся Господом, Богом своїм, бо вам їжі Він дасть на спасіння, і найперше зішле вам дощу, дощу раннього й пізнього». П'ятидесятники витлумачили слово «дощ» у цьому вірші як злиття Святого Духа. «Пізній дощ» (злиття останнього часу) буде сильніший за «ранній дощ».
1948 року в Саскачевані, Канада, почалося «відродження» та були затверджені вчення руху пізнього дощу. Учасники руху відродження були переконані, що стояли на порозі нової ери, під час якої Святий Дух мав продемонструвати Свою владу небаченою доти мірою. Навіть за часів апостолів, стверджували вони, так не відчувалася Його присутність.
Учення пізнього дощу характеризується сильною типологічною герменевтикою. Тобто, Біблія інтерпретується у символічний, надзвичайно стилізований спосіб. Акцент ставиться на небіблійних одкровеннях, як наприклад, особистих пророцтвах, досвідах та вказівках безпосередньо від Бога. Доктрина пізнього дощу включає в себе наступні переконання:
– Дари Духа, включаючи інші мови, приймаються через покладання рук.
– Християни можуть потрапляти під вплив демонів і потребують звільнення.
– Бог відновив усі напрями служіння Церкви, включаючи апостольство і пророцтво.
– Небесне зцілення можна здійснювати через покладання рук.
– Хвала та поклоніння приводять до присутності Бога серед нас.
– Жінки мають повну й рівну роль у церковному служінні.
– Конфесіональні розділення щезнуть і Церква в останні дні об'єднається.
– «Пізній дощ» приведе до завершення Божої справи; Церква здобуде перемогу в усьому світі й увійде до Царства Христа.
Багато «апостолів» руху пізнього дощу також навчали про «явних синів Божих». Це – єретичне вчення, яке стверджує, що в Церкві зародиться особлива група «переможців», які отримають духовні тіла, ставши безсмертними.
Важливо відзначити, що Асамблеї Божі від самого початку вважали рух пізнього дощу єретичним. 20 квітня 1949 р. вони офіційно засудили це вчення, під час чого ледь не сталося розділення конфесії. Інші організовані громади п'ятидесятників схвалили аналогічні резолюції.
Сьогодні термін «пізній дощ» використовується рідко, але богослов'я пізнього дощу продовжує впливати на розуми та серця людей. Більшість відгалужень харизматичного руху дотримується цього вчення. Такі сучасні рухи, як Відродження Браунсвілла / Пенсаколи, Торонтське благословення та явище «святого сміху», прямо пов'язані з теологією пізнього дощу.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Що таке рух пізнього дощу?
