Запитання
Як досягти балансу між «покинути й пристати» і пошаною до батьків?
Відповідь
І християнські батьки, і їхні одружені діти можуть стикатися з труднощами щодо дотримання балансу між поняттям «покинути й пристати» і пошаною до батьків. Нижче наведені деякі відповідні уривки з Біблії:
«Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, — і стануть вони одним тілом» (Буття 2:24).
«Діти, — слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!» (Ефесянам 6:1).
«Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!» (Вихід 20:12).
Текст із книги Буття 2:24 можна розділити на три частини:
1. «Покине» — свідчить про те, що в сім’ї є два типи стосунків. Стосунки батьки—дитина є тимчасовими і колись настане час «покинути». Стосунки чоловік—дружина — постійні: «Тож, що Бог спарував, — людина нехай не розлучує!» (Матвія 19:6). Проблеми в сімейному житті виникають тоді, коли цих два поняття міняються місцями і стосунки батьки—дитина розглядаються як головні. Якщо доросла дитина одружилась, а стосунки батьки—дитина залишаються пріоритетними, то щойно укладений шлюб під загрозою.
2. «Пристане» — відповідне єврейське слово означає наступне: 1) наполегливо переслідувати когось і 2) бути приклеєним або прив’язаним до чогось/когось. Отже, чоловік має наполегливо «переслідувати» свою дружину після укладення шлюбу (романтичні стосунки не мають закінчуватися зі шлюбними обітницями) та «пристати до неї, наче приклеєний». Слово «пристане» вказує на таку близькість у взаєминах між чоловіком і дружиною, більше якої не має бути ні з ким іншим, включаючи друзів чи батьків.
3. «І стануть вони одним тілом» — шлюб об’єднує двох людей в одне нове ціле. У кожному аспекті (фізичному, емоційному, інтелектуальному, фінансовому, соціальному) має бути така єдність, що отриманий результат найкраще можна охарактеризувати як «одне тіло». Знову ж, коли існує більша єдність та емоційна підтримка внаслідок продовження стосунків між батьками і дітьми, ніж у взаєминах між чоловіком та дружиною, шлюб стикається із загрозою і це призводить до небіблійного дисбалансу.
З огляду на ці три аспекти з Буття 2:24, слід пам’ятати про біблійні вказівки поважати своїх батьків. Це включає шанобливе ставлення до них (Приповісті 30:11, 17), послух, якщо їхні вказівки відповідають Божим законам («у Господі» — Ефесянам 6:1), і піклування про них, коли вони зістаріються (Марка 7:10-12; 1 Тимофію 5:4-8).
Якщо втручання батьків перешкоджає «покиненню», бо вони вважають свої стосунки з дітьми головними (вимагаючи послуху, залежності чи емоційної єдності ціною бажань, залежності або єдності з подружжям), воно має бути з повагою відкинуте на користь бажань іншого з подружжя. Однак, коли у батьків з досягненням похилого віку виникають реальні потреби (фізичні чи емоційні, за умови, що емоційна «потреба» не порушує принципу «покинення»), ці потреби мають бути задоволені, навіть якщо одному з подружжя не «подобаються» батьки іншого. Біблійна любов до таких батьків виявляється у виборі зробити щось із любові, навіть якщо немає бажання це робити.
Баланс між біблійними вказівками «покинути й пристати» і пошаною до батьків схожий на баланс між вказівкою коритися владі (Римлянам 13) і порушенням апостолами цього принципу, коли вимоги влади суперечили Божим законам. У Дії 4:5-20 апостоли відкидають вимогу єврейських керівників припинити проповідь Євангелія на користь Божої вказівки, але апостоли робили це з повагою. Ісус так само каже, що ми маємо шанувати своїх батьків, але взаємини батьки—дитина є вторинними, порівняно з нашими стосунками із Христом (Луки 14:26). Коли батьки порушують принципи з Буття 2:24, слід виявити «шанобливий непослух». Але бажання одного з подружжя слід проігнорувати, якщо він чи вона не хоче затрачати час, енергію та фінанси, необхідні для задоволення потреб літніх батьків іншого подружжя, пам’ятаючи, що слід відрізняти справжні фізичні та емоційні потреби від вимог авторитарних батьків.
English
Як досягти балансу між «покинути й пристати» і пошаною до батьків?
