Запитання
Чи не є вічна безпека «дозволом» грішити?
Відповідь
Найбільш поширений аргумент проти доктрини про вічну безпеку наголошує – вона підтримує ідею про те, що християни можуть жити, як їм заманеться, і все одно бути спасенними. Хоча технічно це є правдою, суть вічної безпеки полягає в іншому. Особа, яка дійсно прийняла Ісуса Христа своїм Спасителем, МОЖЕ жити грішним життям, але вона НЕ БУДЕ цього робити. Ми повинні розрізняти те, як слід жити християнину, із тим, що людина повинна робити, щоб бути спасенною.
Біблія абсолютно чітко дає зрозуміти, що спасіння дається лише з благодаті через віру в Ісуса Христа (Івана 3:16; Ефесянам 2:8-9; Івана 14:6). У ту мить, коли людина дійсно увірує в Ісуса Христа, вона отримає спасіння і «гарантію» цього спасіння. Вважати, що спасіння отримується вірою, а потім утримується ділами – невірно. Апостол Павло торкається цього питання у Посланні до Галатів 3:3: «Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите тепер тілом?». Якщо ми спасенні вірою, то наше спасіння також утримується й забезпечується вірою. Ми не можемо заслужити його. Так само ми не можемо добитися збереження нашого спасіння. Бог Сам утримує його (Юди 24). Божа рука міцно тримає нас (Івана 10:28-29), і ніщо не зможе відокремити нас від Його любові (Римлянам 8:38-39).
Із заперечення вічної безпеки випливає, що ми повинні утримувати наше спасіння власними добрими ділами. Але це повністю суперечить доктрині про спасіння через благодать, адже ми спасенні завдяки тому, що заслужив Христос, а не ми особисто (Римлянам 4:3-8). Стверджувати, що ми повинні слідувати Божому Слову або жити праведним життям, аби утримати наше спасіння, все одно, що заявляти, що смерті Ісуса було недостатньо для покриття наших гріхів. Ні, смерті Христа було абсолютно достатньо, щоб скасувати всі наші гріхи – і в минулому, і в теперішньому, і в майбутньому (Римлянам 5:8; 1 Коринтянам 15:3; 2 Коринтянам 5:21).
Отже, з обговореного вище, чи значить це, що християнин може жити, як йому заманеться, у той же час залишаючись спасенним? Це гіпотетичне питання, адже Біблія чітко свідчить, що справжній християнин НЕ БУДЕ жити, як йому заманеться. Християни – нові створіння (2 Коринтянам 5:17), які демонструють плоди Духа (Галатам 5:22-23 ), а не вчинки плоті (Галатам 5:19-21). Текст 1 Послання від Івана 3:6-9 підтверджує, що справжній християнин не буде жити у гріху. У відповідь на докір, що благодать сприяє гріху, апостол Павло заявив: «Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?» (Римлянам 6:1-2).
Вічна безпека не є «дозволом» на гріх. Це, швидше, привід для переконання, що Божа любов гарантована віруючим у Христа. Знання і розуміння найбільшого Божого дару спасіння діє протилежно до «дозволу» грішити. Як може хтось, знаючи, яку ціну заплатив Ісус Христос за нас, продовжувати жити у гріху (Римлянам 6:15-23)? Або ж як він наважиться, розуміючи Божу безумовну і вічну любов до віруючих, взяти цю любов і жбурнути її Богу в обличчя? Така людина продемонструвала би не те, що вічна безпека дає їй право грішити, а, швидше, те, що вона не пережила спасіння через Ісуса Христа насправді. «Кожен, хто в Нім пробуває, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його» (1 Івана 3:6).
English
Чи не є вічна безпека «дозволом» грішити?
