Запитання
Чи може людина жити без Бога?
Відповідь
Незважаючи на твердження атеїстів і агностиків протягом століть, людина не може жити без Бога. Людина може мати смертне існування, не визнаючи Бога, але не без факту існування Бога.
Як Творець Бог дав початок людському життю. Стверджувати, що людина може існувати окремо від Бога, значить стверджувати, що годинник може існувати без годинникаря, чи що розповідь може існувати без оповідача. Ми зобов’язані своїм існуванням Богові, за подобою Якого були створені (Буття 1:27). Наше існування залежить від Бога, визнаємо ми Його існування, чи ні.
Бог постійно дарує та підтримує життя (Псалом 104:10–32). Він є життям (Івана 14:6), і всі творіння живуть тільки силою Христа (Колосянам 1:17). Навіть ті, що відкидають Бога, отримують підтримку від Нього, «Того, Хто на небі, Який Своєму сонцю велить сходити над злими і над добрими та посилає дощ на праведних і на неправедних» (Матвія 5:45). Думати, що людина може жити без Бога, – те ж саме, що припускати, що соняшник може жити без світла чи троянда – без води.
Як Спаситель Бог дає вічне життя тим, хто вірить. У Христі – життя, що є світлом для людей (Івана 1:4). Ісус прийшов, щоб ми могли знайти життя: «Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали» (Івана 10:10). Всім, хто покладає свою віру на Нього, обіцяна вічність із Ним (Івана 3:15–16). Щоб людина жила – насправді жила – вона має знати Христа (Івана 17:3).
Без Бога людина має лише фізичне існування. Бог застеріг Адама та Єву, що в день, коли вони знехтують Ним, вони помруть (Буття 2:17). Як відомо, вони не послухалися, але не померли фізично в той самий день – швидше, вони померли духовно. Щось усередині них вмерло – духовне життя, яке вони знали, близькість із Богом, можливість насолоджуватися Ним, невинність і чистота їхніх душ – усе це зникло.
Адам, створений для життя та спілкування з Богом, був приречений на повністю тілесне існування. Те, що за Божим наміром повинно було зрости з пилу до слави, тепер з пилу поверталося в пил. Так само, як Адам, людина без Бога сьогодні все ще функціонує в земному існуванні. Така людина може видаватися щасливою – як би не було, у цьому житті можна отримати насолоду та задоволення. Але навіть ті насолоди й задоволення неможливо повністю отримати без стосунків із Богом.
Деякі люди, що відкидають Бога, живуть життям, сповненим розваг і веселощів. Здається, що їхня гонитва за тілесними речами приносить їм безтурботне та повноцінне існування. Біблія навчає, що існує певна міра задоволення, одержуваного від гріха (Євреям 11:25). Але проблема в тому, що воно є тимчасовим; життя в цьому світі коротке (Псалом 90:3–12). Рано чи пізно гедоніст, неначе блудний син із притчі, усвідомлює, що світські задоволення зникають (Луки 15:13–15).
Тим не менше, не кожен, хто нехтує Богом, є порожнім шукачем задоволень. Існує безліч неспасенних людей, які живуть дисциплінованим, розважливим життям – і навіть щасливим та повним життям. Біблія надає певні моральні принципи, що принесуть користь кожному в цьому світі – вірність, чесність, самоконтроль і т.п. Але, знову-таки, без Бога людина має тільки цей світ. Гідне земне життя ще не дає гарантії, що ми готові до життя майбутнього. Ознайомтеся з притчею про заможного землероба в Євангелії від Луки 12:16–21, а також про розмову Ісуса з багатим (але надзвичайно моральним) юнаком у Матвія 19:16–23.
Без Бога людина не реалізує себе навіть у земному житті. Людина не може мати злагоди з навколишніми людьми через те, що не може досягти згоди сама з собою. Вона стурбована, оскільки не має миру з Богом. Гонитва за задоволенням тільки заради задоволення є свідченням внутрішньої дисгармонії. Шукачі задоволень протягом історії знову та знову відкривали, що миттєві розваги в житті ведуть лише до ще глибшого розпачу. Дуже важко позбутися постійного відчуття, що «щось не так». Цар Соломон віддався гонитві за всім тим, що пропонує цей світ, і записав свої думки з цього приводу в книзі Еклезіаста.
Соломон відкрив, що знання саме по собі – марнота (Еклезіаста 1:12–18). Він також з’ясував, що задоволення та багатство марні (2:1–11), матеріалізм – недалекоглядний (2:12–23), а багатство – швидкоплинне (розділ 6). Він підсумовує, що життя – це Божий дар (3:12–13), та єдиним розумним способом життя є страх Божий: «Кінець усього слова, як чується: Бійся Бога і дотримуйся Його заповідей, бо це – уся людина. Адже Бог приведе на суд усе творіння з усім недоглянутим, чи добрим, чи злим» (12:13–14).
Іншими словами, в житті є щось більше, ніж фізичний вимір. Ісус підкреслив цей момент, коли сказав: «Не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст» (Матвія 4:4). Не хліб (фізичний аспект), а Слово Боже (духовний) підтримує наше життя. Марно шукати в собі вирішення чи причину всіх наших нещасть. Людина може знайти життя та самореалізацію тільки тоді, коли визнає Бога.
Без Бога долею людини є пекло. Людина без Бога є духовно мертвою; коли закінчується її фізичне життя, вона потрапляє у вічне відокремлення від Бога. У притчі Ісуса про багатія й Лазаря (Луки 16:19–31), багатій живе життям, повним задоволень, не замислюючись про Бога, в той час як Лазар усе своє життя страждає, але знає Бога. Лише після своєї смерті вони обидва усвідомлюють наслідки вибору, зробленого ними за життя. Багач усвідомив надто пізно, що в житті є щось більше, ніж гонитва за багатством. Водночас, Лазар у раю знайшов спокій. Для обох із них коротка тривалість їх земного існування змеркла в порівнянні з вічним станом їхніх душ.
Людина – це унікальне створіння. Бог помістив відчуття вічності в наші серця (Еклезіаста 3:11) і це почуття вічної долі може знайти своє втілення лише з Богом.
English
Чи може людина жити без Бога?
