Запитання
Якими були різноманітні місіонерські подорожі Павла?
Відповідь
У Новому Завіті записано, що Павло здійснив три місіонерські подорожі, поширюючи звістку Христа в Малій Азії та Європі. Апостол Павло був освіченим і відомим євреєм на ім’я Савло. Живучи в Єрусалимі відразу після смерті та воскресіння Христа, він робив усе можливе, аби знищити християнську церкву. Він навіть брав участь у страті першого християнського мученика Степана (Дії 7:55–8:4).
Дорогою до Дамаску, куди він прямував, щоб знайти та схопити ще більше християн, Павло зустрівся з Господом. Він покаявся, повіривши в Ісуса Христа. Після цього він намагався переконати євреїв і християн у своєму навернені, яке змінило його життя. Багато хто сумнівався та уникав його. Тим не менше, деякі християни, в тому числі Варнава, прийняли й підтримали його. Згодом вони стали місіонерськими партнерами.
У трьох місіонерських подорожах – кожна з яких тривала декілька років – Павло проповідував вістку про Ісуса в багатьох прибережних містах і селищах на торгових шляхах. Нижче наводиться коротка хроніка цих місіонерських поїздок.
Перша місіонерська подорож (Дії 13–14): Відповідаючи на Божий заклик проповідувати про Христа, Павло та Варнава вийшли з церкви в Антіохії, Сирія. Спочатку їхній метод євангелізації полягав у проповіді в міських синагогах. Але коли багато євреїв відмовилося від Христа, місіонери усвідомили, що Бог закликає їх свідчити язичникам.
Завдяки своєму сміливому свідченню про Ісуса Савло-переслідувач став Павлом-переслідуваним. Ті, що знехтували його звісткою про спасіння через Ісуса Христа, намагалися зупинити та зашкодити йому. В одному місті його побили камінням і залишили помирати. Але Бог змилувався над ним. Незважаючи на випробування, побиття й тюремні ув’язнення, він продовжував проповідувати про Христа.
Служіння Павла серед язичників дало привід для суперечок щодо того, хто може спастися та яким чином. Між першою та другою місіонерськими подорожами він брав участь у соборі в Єрусалимі, де обговорювалися шляхи спасіння. Остаточне прийняте рішення полягало в тому, що язичники можуть приймати Ісуса, не підкоряючись єврейським традиціям.
Друга місіонерська подорож (Дії 15:36–18:22): Після чергової зупинки в Антіохії, де він формував церкву, Павло був готовий здійснити другу місіонерську подорож. Він запросив Варнаву приєднатися до нього, щоб відвідати церкви, створені після їхньої першої мандрівки. На жаль, незгода змусила їх розділитися. Бог перетворив цю суперечку на благо, тому що виникло дві місіонерські групи. Варнава відплив до Кіпру з Іваном Марком, а Павло вирушив із Силою в Малу Азію.
Бог навмисне спрямував Павла та Силу до Греції, в результаті чого Євангеліє було принесене до Європи. У Филипах місіонерська команда була побита та ув’язнена. З радістю страждаючи за Христа, вони співали в темниці. Але раптом Бог викликав землетрус, щоб відкрити двері та звільнити їх від кайданів. Вражений тюремник та його сім’я повірили в Христа, але чиновники попросили їх залишити місто.
Прямуючи в Афіни, Павло проповідував перед допитливою аудиторією на Марсовому полі. Він проповідував про єдиного істинного Бога, Якого вони могли пізнати й поклонятися без рукотворних ідолів. Знову ж – деякі насміхалися, а деякі повірили.
Павло навчав тих, що увірували в Христа, й збирав їх у церкви. Під час цієї другої місіонерської подорожі Павло навернув багатьох людей з усіх верств суспільства, серед яких були молодий чоловік на ім’я Тимофій, підприємець Лідія і подружжя Акила з Прискилою.
Третя місіонерська подорож (Дії 18:23–20:38): Під час своєї третьої подорожі Павло ревно проповідував у Малій Азії. Бог підтверджував його звістку чудесами. У книзі Дії 20:7–12 розповідається, як Павло виступав з надзвичайно тривалою проповіддю в Троаді. Юнак, сидячи у віконному отворі, заснув і випав з вікна. Усі вирішили, що він помер, але Павло оживив його.
В Ефесі ті, що раніше захоплювалися окультними явищами, увірували та спалили свої магічні книги. Виробники ідолів, з іншого боку, не були задоволені втратами через єдиного істинного Бога та Його Сина. Один золотар на ім’я Дмитро почав загальноміський заколот, вихваляючи богиню Артеміду. Випробування завжди переслідували Павла. Переслідування та протест у кінцевому результаті зміцнили істинних християн у поширенні Євангелія.
Наприкінці своєї третьої місіонерської подорожі Павло знав, що скоро буде ув’язненим та, можливо, страченим. Його прощальні слова до пресвітерів Ефесу демонструють відданість Христові: «Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час, служачи Господу з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, яких зазнав через змови юдеїв; я не ухилявся ні від чого, що вам корисне, аби говорити вам і навчати вас прилюдно і по домах, засвідчуючи юдеям і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса. І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає, проте Святий Дух у кожному місці свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки. Але я ні про що не турбуюся і не дорожу своєю душею, лише б з радістю закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті!» (Дії 20:18–24, сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Деякі дослідники Біблії вважають, що була й четверта місіонерська подорож – історія Ранньої християнської Церкви, схоже, підтверджує цю ідею. Водночас, у Біблії немає чітких доказів цьому; можливо, що вона могла відбутися після закінчення періоду, описаного в книзі Дії.
Цілі всіх місіонерських подорожей Павла були однаковими: проголошення Божої благодаті в прощенні гріхів через Христа. Бог використовував служіння Павла, аби принести Євангеліє язичникам і заснувати нові церкви. Його послання до Церкви, записані в Новому Завіті, як і раніше підтримують церковне життя та вчення. Хоча Павло пожертвував усім, його місіонерські подорожі були цього варті (Филип’янам 3:7–11).
English
Якими були різноманітні місіонерські подорожі Павла?
