Запитання
Що таке моральний релятивізм?
Відповідь
Моральний релятивізм більш доступний для розуміння в порівнянні з моральним абсолютизмом. Абсолютизм стверджує, що моральність ґрунтується на універсальних принципах (природні закони, совість). Християнські абсолютисти вірять, що Бог є найвищим джерелом нашої загальної моральності і вона, таким чином, є незмінною, як і Він. Моральний релятивізм стверджує, що моральність не базується на якихось абсолютних стандартах. На думку його прихильників, етичні «істини», швидше, залежать від змінних понять, таких як ситуація, культура, чиїсь почуття тощо.
Стосовно морального релятивізму можна навести кілька аргументів, які демонструють його сумнівну природу. По-перше, хоча багато аргументів, які використовуються на підтримку релятивізму, можуть на перший погляд видаватися переконливими, їм усім властиве логічне протиріччя – всі вони пропонують «правильну» моральну схему, якої всі ми повинні дотримуватись. Але це вже є абсолютизмом. По-друге, навіть так звані релятивісти заперечують релятивізм у більшості випадків. Вони не скажуть, що насильник або вбивця вільний від провини, тому що не порушив власних стандартів.
Релятивісти можуть стверджувати, що різні цінності в різних культурах свідчать про те, що моральність є відносною для різних людей. Але дані аргументи змішують дії індивідів (що вони роблять?) з абсолютними стандартами (чи слід їм це робити?). Якщо культура визначає, що погано і що добре, то як ми можемо засуджувати нацистів? Як би не було, вони лише дотримувалися моралі своєї культури. Дії нацистів можна називати неправильними лише за умови, якщо вбивство є загальнокультурним злочином. Той факт, що в них була «власна мораль», не змінює цього. Більше того, хоча багато людей по-різному практикують моральність, вони все одно розділяють загальні моральні цінності. Наприклад, противники та прихильники абортів не можуть погодитися між собою чи є аборт убивством, але вони одностайні, що вбивство – це погано. Тому навіть це доводить існування абсолютної універсальної моралі.
Деякі люди стверджують, що зміна ситуації впливає на зміну моралі – в різних ситуаціях ті чи інші вчинки можуть бути по-різному сприйняті. Але існує три речі, на підставі яких ми маємо судити вчинки: ситуація, дія та намір. Наприклад, ми можемо засудити когось за навмисне вбивство (намір), навіть якщо воно і не було здійснене (дія). Тому ситуація є лише частиною морального рішення, оскільки вона встановлює контекст для обрання певної моральної дії (застосування універсальних принципів).
Головний аргумент, до якого звертаються релятивісти, полягає в толерантності. Вони стверджують, що говорити комусь, що їхні моральні стандарти хибні, є проявом нетолерантності, а релятивізм приймає всі погляди. Але це – помилка. Перш за все, зі злом ніколи не слід миритися. Чи повинні ми миритися з думкою ґвалтівника про те, що жінки є лише об’єктами насолоди, доступними для зловживання? По-друге, ця позиція суперечить сама собі, тому що релятивісти не терплять нетолерантності або абсолютизму. По-третє, релятивізм не може пояснити, чому кожен повинен бути толерантним. Сам факт, що ми маємо бути толерантними до інших людей (навіть якщо ми не хочемо цього), базується на абсолютному моральному правилі, що ми завжди повинні ставитися до людей справедливо, а це – знову абсолютизм! Фактично, без універсальних моральних принципів не може бути доброти.
Насправді, всі люди народжені із совістю та всі ми інстинктивно знаємо, коли поводяться неправильно щодо нас або коли чинимо так ми. Ми діємо так, ніби очікуємо, що й інші дотримуються цих правил. Навіть будучи дітьми, ми знали різницю між тим, що «чесно», а що – «нечесно». Нам би довелося прийняти помилкові принципи, аби переконати себе, що ми неправі, а моральний релятивізм правий.
English
Що таке моральний релятивізм?
