Запитання
Чи відповідає Біблії вчення «назви та вимагай»?
Відповідь
Вчення «назви та вимагай» або «євангеліє процвітання» не є біблійними і багато в чому суперечать істинній євангельській звістці та ясним доктринам Святого Письма. Хоча в наш час проповідується багато різних версій філософії «назви та вимагай», усі вони мають схожі характеристики. У кращому разі це вчення виникає з неправильного тлумачення та розуміння деяких місць Біблії, а в гіршому – це відверта єресь, що має ознаки культової доктрини.
Корені руху «Слово віри» та формули «назви та вимагай» мають більше спільного з метафізикою руху нью-ейдж, ніж із біблійним християнством. Однак замість того, щоб створювати реальність за допомогою наших власних думок, як радять послідовники нью-ейдж, учителі «назви та вимагай» стверджують, що ми можемо використовувати «силу віри» для створення своєї реальності або отримання бажаного. Насправді, «віра» перевизначається з «віри у святого й суверенного Бога, незважаючи на наші обставини» на «спосіб контролювати Бога, щоб отримати те, що ми бажаємо». Віра стає силою, за допомогою якої ми можемо отримувати бажане, а не довірою до Бога навіть під час випробувань і страждань.
Є багато пунктів, за якими принцип «назви та вимагай» відходить від біблійного християнства. Це вчення, насправді, підносить людину та її «віру» над Богом. Багато хто з найбільш радикальних учителів руху «Слово віри» стверджує, що людина була створена на умовах рівності з Богом і що ми є істотами того ж класу, що й Бог. Це небезпечне та єретичне вчення заперечує фундаментальні принципи біблійного християнства, тому крайніх прихильників учення «назви та вимагай» слід вважати послідовниками культу, а не християнами.
І метафізичні культи, і принцип «назви та вимагай» спотворюють істину та слідують хибному вченню про те, що наші думки контролюють реальність. Сила позитивного мислення чи євангеліє процвітання – передумова однакова: те, що ви думаєте або у що вірите, зрештою визначає те, що відбудеться. Якщо у вас негативні думки чи немає віри, то ви постраждаєте або не отримаєте бажаного. Проте, з іншого боку, якщо ви думаєте позитивно або просто маєте «достатньо віри», то можете отримати здоров’я, багатство і щастя. Це хибне вчення звертається до одного з найбільш базових людських інстинктів, і це одна з причин його величезної популярності.
Євангеліє процвітання та ідея керування своїм майбутнім за допомогою думок або віри приваблюють грішну людину, проте є образливими для суверенного Бога, Який відкрив Себе у Святому Письмі. Замість визнання Його абсолютної суверенної сили, відкритої в Біблії, прихильники принципу «назви та вимагай» поклоняються хибному богу, що не може діяти незалежно від їхньої віри. Вони зображують Бога в неправдивому світлі, кажучи, що Він бажає благословити нас здоров’ям, багатством і щастям, але не може зробити цього, якщо в НАС недостатньо віри. Отже, не Господь контролює ситуацію, а людина. Звичайно, це повністю суперечить вченню Божого Слова. Всевишній у Своїх діях не залежить від «віри» людини. У Біблії ми бачимо, як Він благословляє тих, кого вирішує благословити, і зцілює тих, кого вирішує зцілити.
Ще одна проблема з ученням «назви та вимагай» полягає в тому, що воно не визнає, що Сам Ісус є найбільшим скарбом, заради якого варто пожертвувати всім (Матвія 13:44). Замість цього Він розглядається просто як спосіб отримання того, чого ми хочемо просто зараз. Звістка Христа є абсолютно зрозумілою: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною. Бо коли хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її. Тому що яка користь людині, коли вона весь світ здобуде, а свою душу занапастить? Або що дасть людина взамін за свою душу?» (Матвія 16:24-26; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Порівняйте це з євангелієм процвітання, яке проповідує не самозречення, а самозадоволення. Його мета – не стати більше схожими на Христа через жертву, а отримати бажане тут і зараз, що разюче суперечить словам нашого Спасителя.
Біблія навчає, що «всі, хто в Ісусі Христі бажає жити благочестиво, будуть переслідувані» (2 Тимофію 3:12), а звістка «назви та вимагай» полягає в тому, що всі страждання, яких ми зазнаємо, – це просто наслідок нестачі віри. Євангеліє процвітання повністю зосереджене на отриманні того, що пропонує цей світ, а в 1 Івана 2:15 нам сказано, що ми не маємо любити «світу, ні того, що у світі», і, фактично, ті, хто любить речі світу, стають ворогами Бога (Якова 4:4). Вчення євангелія процвітання просто не може бути ще більш протилежним ученню Біблії.
У своїй книзі «Ваше краще життя зараз» учитель євангелія процвітання Джоел Остін каже, що ключ до більш гідного життя, кращого дому, міцнішого шлюбу та кращої роботи полягає в «простому, але глибокому процесі, який змінить ваше уявлення про своє життя і допоможе вам досягти того, що насправді є важливим». Наскільки ж це відрізняється від біблійної істини про те, що нинішнє життя – ніщо у порівнянні з життям майбутнім! Звістка євангелія процвітання зосереджена на «скарбах» або хороших речах, які ми хочемо й можемо мати зараз, тоді як Ісус сказав: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа нищать, і де злодії підкопують і крадуть, а збирайте собі скарби на небі, де ані міль, ані іржа не нищать, і де злодії не підкопують і не крадуть. Адже де твій скарб, там буде і твоє серце» (Матвія 6:19-21).
Ісус прийшов не для того, щоб дати нам здоров’я, багатство та щастя. Він прийшов, аби спасти нас від наших гріхів, щоб ми могли мати з Ним вічне блаженство. Слідування за Христом – це не спосіб отримати всі матеріальні блага, які люди бажають у цьому житті, а єдиний шлях відчути те, що є істинним життям, і продовжувати відчувати це протягом вічності. Нам слід прагнути не того, щоб жити краще зараз, а щоб мати ставлення апостола Павла, який «навчився бути задоволеним тим, що є» (Филип’янам 4:11).
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Чи відповідає Біблії вчення «назви та вимагай»?
