Запитання
Як подолати занепад духу?
Відповідь
Коли ми занепадаємо духом, то втрачаємо мотивацію рухатися вперед. Гора видається занадто високою, долина надто темною чи битва занадто запеклою, і ми втрачаємо мужність.
У багатьох місцях Святого Письма Бог наказує Своєму народові бути мужніми (Псалом 27:14; 31:25; 2 Хронік 32:7; Второзаконня 31:6). Коли Бог обрав Ісуса Навина наступником Мойсея як проводиря ізраїльтян, одними з перших Його слів було наступне: «Тому Я тобі наказую: будь хоробрим і мужнім! Не жахайся і не бійся, адже Господь, твій Бог, буде з тобою скрізь, куди б ти не пішов!» (Ісуса Навина 1:9; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Господь заснував цю заповідь на своїй попередній обітниці Ісусу Навину у вірші 5: «Як Я був з Мойсеєм, так буду Я і з тобою. Я не залишу тебе, й не відступлю від тебе». Господь знав, що Ісусу Навину доведеться зіткнутися зі серйозними битвами, і не бажав, щоб Його слуга занепадав духом.
Ключ до подолання занепаду духу – пам’ятати про Божі обітниці та застосовувати їх. Коли ми знаємо Його, то можемо будувати свій фундамент на обітницях, які Він дав Своєму народові. Незалежно від того, бачимо ми виконання цих обітниць у житті, чи ні, вони продовжують діяти (Євреям 11:13-16). Це знання мотивувало апостола Павла рухатися вперед, проповідуючи Євангеліє; зрештою він опинився в римській в’язниці, де й помер. Перебуваючи в ув’язненні, він написав: «Я відчайдушно біжу до мети – до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі» (Филип’янам 3:14). Він міг рухатися вперед, незважаючи на переслідування, нехтування, побиття й розпач, бо зважав на головну нагороду, на слова: «Гаразд, рабе добрий і вірний!» від свого Господа і Спасителя (див. Матвія 25:23; Об’явлення 22:12).
Ми легко занепадаємо духом, коли прагнемо нагороди чи схвалення від оточуючих нас людей. Якщо наше служіння чи послух ґрунтуються на негайному задоволенні, то цим ми готуємо собі шлях до занепаду духу. Ісус не завжди вибирав легкі дороги і попереджав Своїх учнів зважати на це, перш ніж вирішити йти слідом за Ним (Луки 14:25-33). Коли ми вже знаємо ціну учнівства, то маємо більше сил для протистояння в майбутніх битвах. Ми не так легко засмучуємося, коли щось відбувається не по-нашому, оскільки знаємо, що битва належить Господу (1 Самуїла 17:47).
Занепад духу може бути попереджувальним сигналом, що ми втратили фокус. Коли ми відчуваємо занепад духу, це допомагає лишитися наодинці з Господом і дозволити Йому досліджувати наші серця й думки (Псалом 139:23). Часто наше розчарування підживлюється гордістю чи жадібністю. Іноді воно виникає через непомірну зарозумілість, що вказує на невідповідність між тим, що ми маємо, та тим, що, на нашу думку, нам хтось винен. Визнаючи таке ставлення гріхом, ми зможемо покаятися, упокорити себе й дозволити Святому Духові скоригувати наші очікування. Коли ми використовуємо занепад духу як нагадування про те, що наші пріоритети спотворилися, це почуття може стати інструментом очищення, роблячи нас більше схожими на Ісуса (див. Римлянам 8:29).
Псалмоспівець був знайомий із розчаруваннями, і його відповіддю було пам’ятати Бога та довіряти обітницям Його Слова: «Чому впадаєш у відчай, душе моя, чому тривожишся в мені? Поклади надію на Бога, адже я прославлятиму Його й далі за Його спасіння. Боже мій, душа моя стривожена в мені. Тому я згадую Тебе» (Псалом 42:6-7).
English
Як подолати занепад духу?
