Запитання
Що Біблія каже про подолання горя?
Відповідь
Горе – це емоція, притаманна людському життю, і ми спостерігаємо процес горя протягом усієї біблійної історії. Багато персонажів у Святому Письмі переживали глибоку втрату та печаль, серед яких Йов, Неємія, Анна і Давид. Навіть Ісус горював (Івана 11:35; Матвія 23:37-39). Після смерті Лазаря Він вирушив у село Віфанія, де той був похований. Побачивши Марту та інших, які плакали, Він також заплакав. Христос був засмучений їхнім горем, а також фактом смерті Лазаря. Вражає наступне – хоча Він знав, що воскресить Лазаря із мертвих, Він співчував їхньому горю. Ісус – істинний Первосвященик, який може «співчувати нашим слабкостям» (Євреям 4:15; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Один із кроків у подоланні горя – це правильний погляд на нього. По-перше, ми усвідомлюємо, що горе – це природна реакція на біль і втрату. Немає нічого поганого в тому, щоб горювати. По-друге, ми знаємо, що часи печалі слугують певній меті. У книзі Еклезіаста 7:2 сказано: «Краще йти туди, де плачуть, ніж іти в дім бенкетування, оскільки там де плачуть можна побачити кінець усякої людини, – і живому варто взяти це близько до свого серця». У цьому вірші мається на увазі, що горювання може бути корисним, бо воно допомагає переосмислити наше ставлення до життя. По-третє, ми пам’ятаємо, що почуття горя тимчасове. «Увечері буває плач, а на ранок – радість» (Псалом 30:6). Жалоба закінчиться. У горя є мета, але є й межа.
У всьому цьому Бог лишається вірним. У Святому Письмі є багато місць, які нагадують нам про Його вірність у часи скорботи. Він із нами навіть у долині «смертної тіні» (Псалом 23:4). Коли Давид сумував, він молився про це в Псалмі 56:9: «Ти добре знаєш мої поневіряння, збери мої сльози у Свою посудину! Хіба вони не записані в Твоїй книзі?». Зворушливий образ Господа, Який збирає наші сльози, сповнений глибокого змісту. Він бачить наше горе й не гребує ним. Подібно до Ісуса, що співпереживав з тими, хто горював у Віфанії, Бог співпереживає наші скорботи. Водночас Він запевняє нас, що не все втрачено. Псалом 46:11 закликає нас «вгамуватися» та заспокоїтися, знаючи те, що Він – Бог. Він – наш «притулок» (Псалом 91:1-2). Він обертає все на добре тим, кого покликав (Римлянам 8:28).
Важлива складова подолання горя – це висловлення його Господу. Псалми містять багато прикладів виливання серця Йому. Цікаво, що псалмоспівець ніколи не закінчує там, де він почав. Він може почати псалом із висловлення печалі, проте майже завжди закінчує його хвалою та прославленням (Псалом 13; 23:4; 30:12-13; 56). Бог розуміє нас (Псалом 139:2). Спілкуючись із Ним, ми можемо відкрити свій розум істині про те, що Він любить нас, що Він вірний, що Він усе контролює та знає, як розв’язати проблему нам на добре.
Ще один важливий крок у подоланні горя – розділити його з іншими. Тіло Христове призначене для полегшення тягаря його окремих членів (Галатам 6:2), і одновірці мають здатність плакати «з тими, котрі плачуть» (Римлянам 12:15). Часто згорьовані уникають інших людей, посилюючи почуття власної ізоляції та нещастя. Набагато корисніше звернутися за консультацією, і спілкування у групі підтримки може мати неоціниме значення. Групи пропонують можливість вислухати людину, що перебуває в горі, та надати корисне підбадьорення, дух спільності й поради. Коли ми виливаємо своє серце Богу та іншим, наше горе зменшується.
На жаль, горе – це складова людського існування. Втрата – це складова життя, а горе – природна реакція на втрату. Але в нас є надія на Христа, і ми знаємо, що Він достатньо сильний, аби понести наш тягар (Матвія 11:30). Ми можемо віддати Йому свій біль, бо Він дбає про нас (1 Петра 5:7). Ми можемо знайти розраду у Святому Дусі, нашому Утішителі й Заступнику (Івана 14:16). У печалі ми перекладаємо свій тягар на Нього, покладаємося на братерську єдність церкви, заглиблюємося в істину Слова і в результаті отримуємо надію (Євреям 6:19-20).
English
Що Біблія каже про подолання горя?
