Запитання
Що таке парі Паскаля?
Відповідь
Парі, або заклад, Паскаля назване на честь французького філософа та математика 17-го століття Блеза Паскаля. Воно викладене в одному з його найвідоміших творів – «Думки про релігію й інші предмети» – опублікованому посмертно 1670 р.
Суть парі полягає в тому, що за словами Паскаля, до пізнання існування Бога неможливо дійти за допомогою інтелекту, тому варто жити так, ніби Бог існує, бо тоді ми отримуємо все і нічого не втрачаємо. Якщо ми житимемо так, ніби Бог існує, і Він дійсно існує, тоді ми отримаємо небеса. Якщо Він не існує, тоді ми нічого не втратимо. Якщо ж, з іншого боку, ми житимемо так, ніби Бога немає, а Він насправді існує, тоді ми потрапимо в пекло, втративши небеса та блаженство. Зважуючи ці варіанти, стає зрозумілим, що доречніше буде жити так, ніби Бог існує. Паскаль навіть припустив, що деякі люди в певний час можуть бути нездатними повірити в Бога. У такому разі, потрібно жити так, ніби вони вірять. Можливо, з часом це приведе людину до віри.
Протягом багатьох років з різних таборів висловлювалися критичні зауваження щодо парі Паскаля. Один з аргументів стверджує, що немає підстав обмежувати вибір лише християнським Богом. Оскільки протягом усієї історії людства існувало багато релігій, то може бути багато потенційних богів. Інше критичне зауваження походить з атеїстичних кіл. Річард Докінз припустив, що Бог може винагородити за щире невір'я та покарати за сліпу або вдавану віру.
Як би не було, нас має турбувати питання, наскільки парі Паскаля відповідає Біблії. Воно зазнає невдачі в декількох моментах. Перш за все, парі не враховує аргументу апостола Павла з Послання до Римлян 1 про те, що знання про Бога є очевидним для всіх, тому нікому немає виправдання (Римлянам 1:19-20). Навіть сам лише інтелект може довести нас до пізнання Господа. Хоча й неповне, але це буде пізнання. Крім того, ігнорування цього пізнання достатньо, аби бути засудженими Богом. Ми всі постанемо перед Його судом за те, що відкинули істину про Нього.
По-друге, в цьому парі не йдеться про ціну, пов'язану зі слідуванням за Ісусом. В Євангелії від Луки Він двічі застерігає нас враховувати ціну Його учнівства (Луки 9:57-62; 14:25-33). Він сказав Своїм учням, що їм доведеться втратити своє життя, щоб спастися (Матвія 10:39). Ті, хто слідує за Ним, накликають на себе ненависть світу (Івана 15:19). Парі Паскаля не згадує про це. Отже, воно перетворює віру у Христа на просте легковір'я.
По-третє, воно недооцінює зіпсутість людської природи. Звичайна людина – не народжена згори від Святого Духа (Івана 3:3) – не може дійти до віри в Ісуса Христа через аналіз втрат і вигоди, запропонований у парі Паскаля. Віра є результатом народження згори, і це – справа Святого Духа. Це не означає, що не можна просто погоджуватися з фактами Євангелія чи навіть виявляти зовнішню видимість послуху Божому закону. Один із висновків з притчі Ісуса про сіяча (Матвія 13) вказує на те, що фальшиві навернення до віри матимуть місце, поки Він не повернеться. Проте свідчення істинної віри – це плід, народжений нею (Матвія 7:16-20). Павло висловлює аргумент, що тілесна людина не може зрозуміти того, що походить від Божого Духа (1 Коринтянам 2:14). Чому? Бо це можливо зрозуміти лише духовно. Парі Паскаля не згадує про те, що необхідна попередня діяльність Святого Духа, щоб навернути людину до істинної віри.
Четверте та останнє – як апологетичний/євангелізаційний інструмент (а саме для цього й призначалося парі) воно зосереджене лише на перспективах ризику/винагороди, що не має нічого спільного з істинною вірою у Христа. Ісус назвав дотримання Його заповідей свідченням любові до Нього (Івана 14:23). Згідно з парі Паскаля, людина вирішує вірити та коритися Богові, розраховуючи на вічність у небесах як на нагороду. Це не применшує того факту, що небеса є нагородою і що ми маємо сподіватися та бажати цього. Проте якщо наш послух мотивований виключно бажанням потрапити на небеса та уникнути пекла, то віра і послух стають лише засобом для досягнення бажаного, а не результатом відродженого у Христі серця, яке виявляє віру та послух з любові до Нього.
Таким чином, парі Паскаля, хоч і є цікавою філософською думкою, не повинне мати місця в євангелізаційному та апологетичному «репертуарі» християнства. Віруючі мають ділитись і проповідувати Євангеліє Ісуса Христа, що саме по собі – «сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Римлянам 1:16).
English
Що таке парі Паскаля?
