Запитання
Як фізична смерть пов'язана з духовною смертю?
Відповідь
Біблія багато може сказати про смерть і, що важливіше, про те, що відбувається після неї. І фізична смерть, і духовна означає відокремлення. Фізична смерть – це відокремлення душі від тіла, а смерть духовна – це відокремлення душі від Бога. У такому розумінні ці два поняття тісно пов'язані; і фізична, і духовна смерть відображені в найперших згадках про неї.
У розповіді про творіння (Буття 1-2) ми читаємо, як Господь створив багато живих істот. Вони мали життя – внутрішній елемент, який надавав рух та енергію їхнім фізичним тілам. Учені й досі не можуть пояснити, що є причиною життя, але в Біблії чітко сказано, що життя всім дає Бог (Буття 1:11-28; 1 Тимофію 6:13). Життя, яке Він дав людині, відрізнялося від того, що Він дав тваринам. У книзі Буття 2:7 написано, що Господь «вдихнув у її ніздрі дихання життя, – і стала людина душею живою» (тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Якщо тварини ведуть суто фізичне існування, то люди мають як фізичний, так і духовний аспект життя; і смерть, якої зазнаємо ми, також має фізичний та духовний аспект.
Згідно з Буття 2:17 Бог сказав Адамові, що якщо той з'їсть плід із дерева пізнання добра й зла, то неодмінно помре. Деякі скептики намагалися використовувати цей уривок, аби вказати на невідповідності в Біблії, бо Адам і Єва не померли того ж дня, коли з'їли заборонений плід. Але є різні типи життя і смерті. Людина може бути живою фізично і мертвою духовно (Ефесянам 2:1, 5) та навпаки (Матвія 22:32). Коли перші люди згрішили (Буття 3:7), вони миттєво втратили своє духовне життя, ставши «мертвими» для благочестя, втративши Едем і підпавши під Боже покарання (вічна смерть). Їхній сором викликав відповідну дію, коли вони сховалися від Господа (Буття 3:8), – їхнє внутрішнє відокремлення від Нього виявилося в зовнішньому відокремленні.
Окрім негайної духовної смерті, яку вони пережили, вони також запустили процес фізичної смерті, хоча для того, щоб вона набула повного ефекту, потрібно було багато років. Це можна краще зрозуміти на прикладі рослини. Коли ви бачите квітку, що росте в саду, то знаєте, що вона жива, бо пов'язана зі стеблом і корінням та живиться із землі. Коли ви відокремлюєте її від джерела життя, вона й далі має вигляд живої і може підтримувати його протягом декількох днів, залежно від умов. Але яка би допомога їй не надавалася, – вона вже помирає, і цей процес неможливо відвернути. Те ж стосується і людства.
Фізична смерть, яка увійшла у світ із гріхом Адама (Римлянам 5:12), торкнулася всього живого. Нам важко уявити собі світ без смерті, але Святе Письмо навчає, що саме таким він був до гріхопадіння. Усе живе почало помирати, коли прийшов гріх. Коли має місце фізична смерть, відбувається певне відокремлення життєвої сили від тіла. Коли це стається, людина нічого не може зробити, щоб змінити цей процес (навіть медична спільнота визнає різницю між клінічною та біологічною смертю). «Заплата за гріх – смерть» (Римлянам 6:23), і вона приходить до всіх людей, бо згрішили всі. Кожна людина підвладна фізичній смерті через присутність гріха в цьому світі, а також через свої особисті гріхи. З людської позиції фізична смерть видається найбільшим покаранням, але Біблія навчає, що є глибші значення смерті, на які слід зважати.
Життя, яке Бог вдихнув у Адама (Буття 2:7), було не просто тваринним життям; це був Його подих, результатом якого стала істота з душею. Адам був створений духовно живим, пов'язаним із Господом особливим чином. В Адама були стосунки з Ним, але коли він згрішив, ці стосунки порушилися. Духовна смерть має місце як до, так і після фізичної смерті. Хоча Адам і далі був фізично живим (але почав помирати), він став духовно мертвим, відокремленим від стосунків із Господом. У цьому нинішньому житті на землі наслідком духовної смерті є втрата Божої прихильності, а також нездатність пізнавати та прагнути до Нього. Святе Письмо чітко навчає, що всі люди починають життя «мертвими через … переступи й гріхи» (Ефесянам 2:1-5), що призводить до життя, зосередженого на наших гріховних бажаннях. Ісус казав, що ліки від духовної смерті – це духовне відродження (Івана 3:3-5) через віру в Нього. Це переродження є з'єднанням із джерелом життя, яке Він описав у Івана 15:1-6. Христос – Лоза, а ми – галузки. Без зв'язку з Ним у нас немає життя, а коли в нас є Він, – у нас є справжнє життя (1 Івана 5:11-12).
Для тих, хто відмовляється прийняти Боже спасіння, фізична та духовна смерть завершуються «другою смертю» (Об'явлення 20:14). Ця вічна смерть не є знищенням, як дехто навчає, а свідомою, вічною карою за гріхи в огняному озері, що описана як відокремлення від Господньої присутності (2 Солунянам 1:9). Ісус також говорив про це вічне відокремлення в Євангелії від Матвія 25:41 та описав муки окремих людей в історії про багатого й Лазаря (Луки 16:19-31). Бог не бажає, «аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття» (2 Петра 3:9) та перестали бути духовно мертвими. Каяття означає відмову від гріха і включає в себе визнання гріха перед Господом із жалем за порушення Його святості. Ті, хто отримав Його спасіння, «перейшли від смерті до життя» (1 Івана 3:14), і друга смерть не має над ними влади (Об'явлення 20:6).
English
Як фізична смерть пов'язана з духовною смертю?
