Запитання
Який зв’язок між молитвою та постом?
Відповідь
Хоча зв’язок між молитвою та постом конкретно не обговорюється в Святому Письмі, спільна нитка, яка з’єднує ці два поняття, проглядається у всіх місцях Біблії, де про них згадується. У Старому Завіті піст із молитвою згадується у зв’язку з моментами нужди та залежності чи крайньої безпорадності перед лицем лиха, що настало чи очікується. Молитва та піст поєднуються в Старому Завіті під час скорботи, розкаяння і глибокої духовної потреби.
Перший розділ книги Неємії описує, що він молився та постився, глибоко страждаючи через новини про зруйнування Єрусалиму. Дні його молитов були сповнені сльозами, постом, сповіданням від імені всього його народу та благань про Божу милість. Вираження його горя було настільки інтенсивним, що він просто не міг зупинитися посеред такої молитви, аби поїсти чи попити. Руйнування, що спіткало Єрусалим, привело Даниїла до такого ж стану: «І я звернув моє обличчя до Господа Бога, щоб шукати молитву і благання в постах, мішковині та попелі» (Даниїла 9:3, тут і далі сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Як і Неємія, Даниїл постив і молився про Божу милість до людей, кажучи: «Ми згрішили, ми були неправедні, ми були беззаконні й відступили, ми відхилилися від Твоїх заповідей і від Твоїх судів!» (в. 5).
У деяких випадках у Старому Завіті піст пов’язаний із заступницькою молитвою. Давид молився та постився за свою хвору дитину (2 Самуїла 12:16), звертаючись до Господа у ревному заступництві (в. 21–22). Естер, готуючись постати перед своїм чоловіком-царем, закликала Мардохея та всіх юдеїв постити за неї (Естер 4:16). Очевидно, що піст і молитва тісно пов’язані між собою.
Зустрічаються випадки поєднання молитви з постом і в Новому Завіті, але вони не пов’язані з покаянням чи сповіддю. Пророчиця Анна «не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами» (Луки 2:37). У віці 84 років її молитви та піст були частиною служіння Господу в Його храмі, оскільки вона чекала обіцяного Спасителя Ізраїля. Також у Новому Завіті церква в Антіохії постила у зв’язку з тим, що Дух Святий звернувся до них, наказуючи відправити Савла та Варнаву на Господню роботу. На той момент вони молилися й постили, поклавши свої руки на двох мужів і благословляючи їх на служіння. Отже, ми маємо ці приклади молитви та посту як складові поклоніння Господу і прагнення до Його благовоління. Тим не менше, ніде в Біблії немає згадки, що Господь швидше відповість на молитву, якщо вона супроводжуватиметься постом. Піст із молитвою швидше свідчить про щирість того, хто молиться, та критичність ситуації, в якій він перебуває.
Одна річ очевидна: теологія посту є теологією пріоритетів, в яких віруючим надається можливість виразити себе в індивідуальному та інтенсивному посвяченні Господу й питанням духовного життя. Це посвячення виражається в утриманні на короткий період від таких необхідних речей, як їжа та пиття, щоб насолодитися безперешкодним спілкуванням із нашим Отцем. Наша «відвага входити до святині через кров Ісуса» (Євреїв 10:19), коли ми постимо чи ні, є однією з найбільших переваг життя із Христом. Молитва та піст не мають перетворюватися на тягар або обов’язок, а, швидше, на відзначення Божої доброти й милості до Своїх дітей. English
Який зв’язок між молитвою та постом?
