Запитання
Чи всі проповідники євангелія процвітання – шарлатани та псевдовчителі?
Відповідь
Перш ніж ми зможемо приділити серйозну увагу цьому питанню, нам спочатку слід визначити поняття «проповідники євангелія процвітання». У різних організацій різні підходи до презентації Євангелія. Наприклад, гуманітарні організації задовольняють фізичні потреби знедолених, приписуючи все не собі, а Ісусу Христу, Який навчав допомагати ближнім. Дехто може інтерпретувати цей підхід як проповідь євангелія процвітання, бо багато бідних людей асоціюють християнство із західним достатком. Вони можуть відгукнутися на євангельську звістку, хоча їхня справжня мотивація – покращення власного добробуту. Однак для більшості гуманітарних організацій задоволення фізичних потреб – це лише складова служіння людям. Це – засіб, за допомогою якого християни здобувають право говорити про духовні потреби людей. Водночас у проповіді євангелія процвітання Ісус зображений як «квиток» до досконалого здоров’я та фінансового добробуту. Істинне Євангеліє позбавлене його фокусу на вічності та перетворене на засіб, за допомогою якого кожен може тут і зараз мати краще життя. Саме цей підхід ми розглянемо в даній статті.
У Старому Завіті Бог багато каже про благословення Своїх слуг земним здоров’ям, багатством і славою (наприклад, Буття 12:2; Левіти 26:3-12; Второзаконня 7:11-15; 30:8-9; 1 Царів 3:11-14). Матеріальні благословення були складовою Мойсеєвого та Палестинського завітів з Ізраїлем. Але Новий Завіт зосереджений на вічних, а не на земних нагородах.
Не кожний проповідник, що навчає про радість благословення, є «проповідником євангелія процвітання». Господь обіцяє благословення тим, хто вірно служить Йому та дотримується Його законів (Псалом 107:9; Малахії 3:10-11; Марка 10:29-30). Але проповідник, який зображує Бога як засіб здобуття земного багатства, є проповідником євангелія процвітання та псевдовчителем. Це вчення зображує Вседержителя у вигляді веселого Санта-Клауса, основне завдання якого – допомагати людям і втілювати в життя їхні мрії. У проповіді євангелія процвітання центром є людина, а не Бог.
Учителі євангелія процвітання використовують такі терміни, як «віра», «позитивне сповідання» або «візуалізація», щоб «вивільнити» достаток, який зберігає Бог. Часто такі проповідники спонукають слухачів «сіяти насіння в служіння», обіцяючи великий прибуток від їхніх вкладень. Євангеліє стає просто переробленою схемою швидкого збагачення, коли служителі стають заможнішими за слухачів. Часто запрошення прийняти Христа проголошується після закінчення служіння, побудованого виключно навколо благословення та позитиву. Незважаючи на величезну кількість відгуків на такий заклик, слід поставити запитання: чи приймають ті, хто відгукнувся, Ісуса Біблії чи ж обіцянку самовдосконалення та процвітання?
Перехід від істини до омани може бути непомітним, і в це були втягнуті навіть деякі проповідники з благими намірами. Нам не слід судити про людину з одної або двох проповідей. Однак коли у виступах переважає кричуща пропаганда євангелія процвітання, то це є лише спробою надати жадібності та матеріалізму вигляд духовності. В Ефесянам 5:5 записане серйозне попередження щодо жадібності: «Бо знайте, що жодний розпусник або нечистий, або жадібний до наживи, котрий є ідолослужителем, не має спадщини в Царстві Христа і Бога» (тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Хоча ми маємо просити Господа забезпечити наші потреби й очікувати, що Він це здійснить (Филип’янам 4:19), Ісус попередив нас не накопичувати земні багатства. Навпаки – нам слід збирати скарби на небесах (Луки 12:33).
Незбалансована увага проповідників євангелія процвітання до земних скарбів суперечить багатьом уривкам, що навчають нас не прагнути багатства (Притчі 28:22; 2 Тимофію 3:2; Євреям 13:5). Текст у 1 Тимофію 6:8-10 прямо каже про цей тип вчення: «Маючи їжу та одяг, цим будемо задоволені. Ті ж, хто прагне до збагачення, потрапляють у спокуси, у тенета, в численні нерозумні та шкідливі пожадання, які приводять людей до знищення і загибелі. Адже коренем усього зла є грошолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри й самі наштовхнулися на великі страждання». Коли нашою метою є земне багатство, ми не дотримуємося вчення Біблії.
Якщо у повідомленні проповідника переважає прагнення до процвітання, він може бути тим, про кого попереджає Святе Письмо. Ось деякі загальні риси багатьох проповідників євангелія процвітання:
• Основою їхнього повідомлення завжди є бажання Бога благословити всіх.
• Вони майже не згадують слів Ісуса про самозречення, взяття нашого хреста або тілесну смерть (Луки 9:23; Матвія 10:38; 16:24).
• Майже все їхнє вчення зосереджене на задоволенні тілесних бажань, а не на духовному перетворенні (Римлянам 8:29).
• Позитивне мислення про себе та свою ситуацію часто прирівнюється до віри і подається як засіб, за допомогою якого можна отримати фінансове благословення.
• Відсутнє вчення про необхідність страждань у житті віруючих (2 Тимофію 2:12; 3:12; Римлянам 8:17; Филип’янам 1:29).
• У позитивних обітницях їхньої звістки дуже мало відмінностей між дітьми Бога та неспасенними (Малахії 3:16-18; Римлянам 9:15-16).
• Проповідники рідко говорять про те, що не підтримує звістки позитиву та благословення (1 Коринтянам 3:1-3).
• Вони уникають уривків, які суперечать позитивності повідомлення (2 Тимофію 4:3).
• Особисті статки служителя часто значно перевершують середній рівень статків його прихожан (Псалом 49:17-18).
• Єдині риси Бога, про які коли-небудь згадується, – це любов і щедрість. Його святості, справедливості та праведності приділяється мало уваги.
• Ні гнів Божий на гріх, ні прийдешній суд ніколи не згадуються (Римлянам 2:5; 1 Петра 4:5).
• Єдині «гріхи», які детально обговорюються, – це негативність, бідність або нездатність людини повірити в себе (1 Коринтянам 6:9-10; Филип’янам 3:3).
• Наголошується на прощенні, проте дуже мало пояснень щодо покаяння, яке було таким важливим для Ісуса та учнів (Матвія 4:17; Марка 6:12; Дії 2:38).
• Молитва віри часто згадується як засіб, за допомогою якого люди «не залишають Богові вибору, крім як благословити їх».
У християнстві відбулося тонке зміщення в бік версії євангелія, яке апостоли ніколи би не визнали. Люди перестають досліджувати Біблію, тож легко піддаються впливу проповідників, що, як їм здається, знають Святе Письмо. Проте ті насправді спотворюють його, щоб воно звучало привабливіше. Ці проповідники збирають величезні натовпи, як це робив Ісус, коли годував тисячі людей (Матвія 14:21), зцілював хворих (Марка 1:34) і творив чудеса (Івана 6:2). Та коли Він почав проповідувати істини Євангелія, що викривали гріхи слухачів, «багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним» (Івана 6:66). Зменшення популярності не змусило Христа пом’якшити Свою звістку. Він продовжував проповідувати істину, незважаючи на те, подобалось це людям чи ні (Івана 8:29). Так само й апостол Павло звертався до ефесян: «Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх! Адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю» (Дії 20:26-27). Якби сучасні вчителі євангелія процвітання наслідували приклади Ісуса та Павла, то могли би бути впевненими, що їхні діла не згорять у судний день (1 Коринтянам 3:12-15).
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Чи всі проповідники євангелія процвітання – шарлатани та псевдовчителі?
