Запитання
Що Біблія говорить про те, як слід поводитися із бунтівливою дитиною?
Відповідь
Дитина, що демонструє бунтівні нахили, може чинити так із безлічі причин. Брутальне, критичне виховання, позбавлене любові, майже завжди призводить до протесту, вираженого тим чи іншим чином. Навіть найслухняніша дитина повстане – внутрішньо або відкрито – проти такого ставлення. Звичайно, слід уникати такого виховання. Крім того, наявність певного бунтівного настрою проти батьків притаманна підліткам, які поступово віддаляються від своєї сім’ї у процесі становлення свого власного життя та індивідуальності.
Імовірно, що бунтівлива дитина зазвичай володіє вольовою особистістю, тому вона буде характеризуватися прагненням перевіряти на міцність усі обмеження, як і значним бажанням контролювати та протистояти будь-яким авторитетам. Іншими словами, повстання у неї «в крові». Крім цього, ці вольові, бунтівливі діти дуже часто є надзвичайно розумними і можуть вирішувати проблемні ситуації з вражаючою швидкістю, знаходячи шляхи для здобуття контролю над обставинами та оточуючими людьми. Ці діти можуть бути для своїх батьків надзвичайно важким і виснажливим випробуванням.
На щастя, істина полягає в тому, що Бог створив дітей такими, якими вони є. Він любить їх і не залишить батьків без допомоги в цих випробуваннях. Існують біблійні принципи щодо того, як з благодаттю поводитися з неспокійними, вольовими дітьми. По-перше, Приповістей 22:6 говорить нам: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї». Для всіх дітей шлях, яким вони мають іти, веде до Бога. Навчання дітей Слову Божому критично важливе для всіх дітей, щоб вони розуміли, ким є Бог і як найкраще служити Йому. Усвідомлення мотивів вольової дитини – бажання контролювати – значно допоможе їй знайти свій «шлях». Бунтівлива дитина має сама зрозуміти, що не вона володіє світом, а Бог, і їй просто слід діяти згідно з Господніми веліннями. Це вимагає від батьків бути абсолютно переконаними в цій істині та жити відповідно до неї. Батьки, що перебувають у стані повстання проти Бога, не зможуть самі переконати свою дитину бути слухняною.
Коли визначено, що Бог встановлює правила, батьки мають дати дитині зрозуміти, що вони є Божими інструментами і зроблять усе необхідне для виконання Божого плану щодо їхньої сім’ї. Неслухняну дитину слід навчити, що Божий план полягає в тому, щоби батьки керували нею, а вона корилася цьому керівництву. У цьому моменті немає місця для слабкості. Вольова дитина може відразу відчути нерішучість та скористатися нагодою, щоб заповнити порожнечу лідерства й захопити контроль. Принцип поваги авторитетів надзвичайно важливий для вольової дитини. Якщо не навчити послуху з дитинства, то майбутнє характеризуватиметься конфліктами з усіма авторитетами, включаючи роботодавців, правоохоронні органи, суди та інших керівників. Послання до Римлян 13:1–5 переконливе в тому, що авторитети над нами поставлені Богом, і ми маємо коритись їм.
Крім цього, вольова дитина дотримуватиметься правил чи законів лише тоді, коли вони будуть мати для неї сенс. Надайте їй переконливе обґрунтування правил, постійно нагадуючи істину про те, що ми чинимо так, як того бажає Бог, і що цей факт не обговорюється. Поясніть, що Бог поклав на батьків відповідальність любити та виховувати своїх дітей, і якщо вони не виконуватимуть цього, то це означатиме, що вони виявляють непослух до Нього. Тим не менше, де можливо, дозволяйте дитині брати участь у прийнятті рішень, щоб вона не відчувала себе цілком безпорадною. Наприклад, відвідування церкви не обговорюється, оскільки Бог вказує нам збиратися з іншими віруючими (Євреям 10:25), але діти можуть вирішувати (в межах розумного), що їм одягати, які місця сім’ї займати тощо. Залучайте їх до спільних справ, як наприклад, планування сімейної відпустки.
Більше того, виховання має здійснюватися з послідовністю та терпінням. Батькам не слід підвищувати голос, піднімати руку в гніві чи втрачати самовладання. В іншому випадку, це дасть вольовій дитині відчуття контролю, якого вона прагне, і вона швидко з’ясує, як контролювати вас, випробовуючи до тих пір, поки ви не відреагуєте емоційно. Фізичні покарання часто не діють на таких дітей належним чином, тому що вони отримують настільки велике задоволення, доводячи своїх батьків до крайності, що незначний біль вартий цього. Батьки вольових дітей часто розповідають, що дитина сміється при фізичному покаранні, тому це може бути не найкращим методом виховання. Вірогідно, ніде в житті так не потрібні християнські духовні плоди – довготерпіння та стриманість (Галатам 5:22–23), як у випадку виховання вольової / бунтівливої дитини.
Яким би виснажливим не було виховання цих дітей, батьки можуть знайти розраду в Божій обітниці не випробовувати нас понад того, що ми можемо витримати (1 Коринтянам 10:13). Якщо Бог дає батькам вольову дитину, вони можуть бути впевнені, що Він не помилився і забезпечить керівництво та дасть їм сили, необхідні для виконання батьківського обов’язку. Можливо, ніколи в житті батьків слова «невпинно моліться» (1 Солунянам 5:17) не матимуть більшого значення, ніж у випадку з вольовою дитиною. Батьки таких дітей повинні проводити багато часу на колінах перед Господом, просячи мудрості, яку Він обіцяв нам дати (Якова 1:5).
На закінчення, розрадою може бути знання того, що вольові діти, виховані належним чином, часто виростають успішними людьми, що досягають високих результатів. Багато хто з бунтівливих дітей стали переконаними, посвяченими християнами, які використовують свої численні таланти для служіння Господу, Якого вони полюбили завдяки зусиллям їх терплячих і наполегливих батьків.
English
Що Біблія говорить про те, як слід поводитися із бунтівливою дитиною?
