Запитання
Що таке реформатська теологія?
Відповідь
У загальних рисах реформатська теологія складається із системи вірувань, її коріння тягнуться від протестантської Реформації XVI століття. Звичайно, самі реформатори брали свої доктрини зі Святого Письма, що відбилося на їх кредо «Sola Scriptura» («Лише Біблія»), тому реформатська теологія не є системою «нових» вірувань, а спробою дотримуватись апостольських доктрин.
Реформатська теологія визнає авторитет Біблії, верховну владу Бога, спасіння у благодаті через Христа та необхідність євангелизму. Вона іноді називається теологією завіту, оскільки робить наголос на завіті, складеному Богом із Адамом, а також на Новому Завіті в Ісусі Христі (Луки 22:20).
Авторитет Святого Письма. Біблія є натхненним і авторитетним Божим Словом, достатнім у всіх питаннях віри та діяльності.
Верховна влада Бога. Бог володіє абсолютним контролем над усім творінням. Він передбачив усі події та обставини. Це не обмежує волю творіння, як і не робить Бога автором гріха.
Спасіння через благодать. Бог за Своєї благодаті та милості викупив людей для Себе, звільняючи їх від гріха та смерті. Реформатська доктрина спасіння зазвичай представляється наступними пунктами (відомими в англомовному середовищі під акронімом «TULIP»/«тюльпан»), названими п’ятьма пунктами кальвінізму:
Цілковита гріховність. Людина абсолютно безпорадна у своєму гріховному стані, вона заслуговує гніву Божого і жодним чином не може задовольнити Його. Цілковита гріховність також означає, що людина не буде намагатися пізнати Бога з власного бажання, поки Він у Своїй милості не підштовхне її до цього (Буття 6:5; Єремії 17:9; Римлянам 3:10–18).
Безумовне обрання. Бог обрав для спасіння велику кількість грішників, яку людина не в стані обчислити (Римлянам 8:29–30; 9:11; Ефесянам 1:4–6, 11–12).
Обмежене викуплення (також зване «особливим викупленням»). Христос прийняв покарання за гріх обраних і, таким чином, заплатив за їхнє життя Своєю смертю. Іншими словами, Він не тільки зробив спасіння можливим, але й фактично добився його для тих, кого Він обрав (Матвія 1:21; Івана 10:11; 17:9; Дії 20:28; Римлянам 8:32; Ефесянам 5:25 ).
Непереборна благодать. У своєму занепалому стані людина протистоїть Божій любові, проте благодать Бога працює в її серці та веде до бажання того, чому вона раніше противилася. Тобто, Божа благодать у здійсненні роботи з порятунку обраних не може бути подолана (Івана 6:37, 44; 10:16).
Безпека святих. Бог захищає Своїх святих від падіння; таким чином, спасіння вічне (Івана 10:27–29; Римлянам 8:29–30; Ефесянам 1:3–14).
Важливість євангелизму. Реформатська теологія навчає, що християни перебувають у світі, щоби принести в нього зміни: духовні – через євангелизм, та соціальні – через праведне життя та гуманітарну діяльність.
Інші відмінні риси реформатської теології включають: сповідання двох таїнств (хрещення та причастя), віра у припинення духовних дарів (дари більше не поширюються в Церкві), недиспенсаційний погляд на Святе Письмо. Писання Жана Кальвіна, Джона Нокса, Ульріха Цвінглі та Мартіна Лютера високо шануються у реформатських церквах. Теологію реформатської традиції втілює «Вестмінстерське віросповідання». Сучасні церкви реформатської традиції включають пресвітеріанство, конгрегаціоналізм і, в деяких випадках, баптизм.
English
Що таке реформатська теологія?
