Запитання
Чому релігії не можуть мирно співіснувати?
Відповідь
Часто висловлюється думка, що через релігію точиться більше воєн, ніж через будь-що інше. Хоча це твердження абсолютно невірне, багато хто продовжує ставити собі запитання: «Чому релігії не можуть мирно співіснувати?». Коротка відповідь полягає в тому, що різні релігії конкурують між собою за людські серця та душі. Сама природа віри виняткова, бо кожна релігія претендує на істину, що виключає твердження інших релігій.
Усі релігії звертаються до наступних фундаментальних питань: Звідки виникла людина та чому вона тут? Чи існує життя після смерті? Чи є Бог, і як ми можемо Його пізнати? Ці питання допомагають сформулювати світогляд, основоположну філософію того, як людина ставиться до свого життя. Коли двоє людей мають різні відповіді на ці питання, неминуче виникає конфлікт. Цей конфлікт, залежно від його учасників, може варіюватися від дружньої незгоди до смертельного протистояння. Оскільки у світі існують сотні різних релігій і мільйони людей формують свій світогляд по-різному, то легко зрозуміти, наскільки швидко все може загостритися.
Зазвичай, коли ставиться питання «чому релігії не можуть співіснувати?», основна увага приділяється історичній боротьбі між християнством, юдаїзмом та ісламом, хоча часто включаються й інші релігії. Іноді проводиться порівняння між пацифізмом східної містики та насильством традиційного монотеїзму (християнство, юдаїзм, іслам), хоча насильство й екстремізм також можна знайти і серед містичних релігій. Короткий погляд на історію підтверджує, що кожна релігія має своїх екстремістів та є частково винною за насильство. Але важливе питання полягає в тому, чи може кровопролиття бути складовою релігійних учень або ж воно походить зі спотвореного їх застосування.
Християнство часто звинувачують у звірствах, скоєних в ім’я Ісуса Христа. Зазвичай у приклад приводять хрестові походи (1096-1272), інквізицію (1200-1800) та французькі релігійні війни (1562-98). Усі ці події відбулися під егідою та за погодженням Католицької церкви, однак вони очевидно порушували вчення Ісуса Христа. Фактично як інквізиція, так і французькі релігійні війни були нападами католиків на християн, які не погоджувалися з доктринами та порядками Католицької церкви. Описуючи цю історію, Ной Вебстер сказав: «Церковні установи Європи, які підтримують тиранічні уряди, – це не християнська релігія, а зловживання нею та її спотворення».
Із дослідження вчень Ісуса та апостолів стає зрозуміло, що християни мають вести життя, яке характеризується миром. У Римлянам 12:14 і 18 написано: «Благословляйте тих, хто переслідує вас, – благословляйте, а не проклинайте ... Якщо це залежить від вас, – живіть з усіма людьми в мирі» (тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). В Євангелії від Матвія 5:39 Ісус сказав «…не противитися злу; але якщо тебе хто вдарить у твою праву щоку, підстав йому й другу». Петро писав: «Не відплачуйте злом за зло або лайкою за лайку, а навпаки, благословляйте, знаючи, що ви були покликані на те, аби успадкувати благословення» (1 Петра 3:9).
Юдаїзм обвинувачується в розпалюванні насильства, проте самі євреї зазнавали насильства понад дві тисячі років. У кожній країні, де вони мешкали, на них зводили наклепи й переслідували, навіть коли вони якщо поводилися мирно, лише надаючи іншим послуги та товари. Дехто вказує на старозавітні уривки – в яких євреям було наказано знищувати оточуючі народи – і наполягають, що це підтверджує насильницький відтінок юдаїзму. Цікаво, що хоча Бог наказав євреям знищити жителів Обіцяного краю (Второзаконня 7:1-5), щоб не допустити поширення ідолопоклонства серед Його народу, Він також казав: «Не будеш кривдити приходця, і не гнобитимеш його» (Вихід 22:20). І Він запросив усіх, не лише євреїв, повірити в Нього й отримати спасіння (Ісаї 45:22; Римлянам 10:12; 1 Тимофію 2:4). Намір Господа полягає в тому, аби благословити всіх людей через євреїв (Буття 12:3; Ісаї 49:6). Юдаїзм навчає людей так: «Щоб ти дотримувався правосуддя, любив чинити милосердя, і в покорі ходив з твоїм Богом!» (Міхея 6:8).
Іслам також звинувачують у насильстві, і в останні роки багато людей намагається провести різницю між ісламським екстремізмом і «релігією миру», як іноді називають іслам. Немає сумнівів у тому, що існує безліч мирних послідовників ісламу, але також очевидно, що сама основа ісламу корениться в насильстві. Магомет (570-632), засновник і пророк ісламу, виріс у Мецці та почав проповідувати свої одкровення в сорокарічному віці. Коли деякі племена повстали проти нього, він почав жорстоку кампанію, аби перемогти й навернути їх. Мусульманам було дано багато одкровень, які вказували вбивати невірних (Сура 2:191; 4:74; 8:12), і це було основним способом поширення ісламу протягом усієї історії його існування. Коли Сполучені Штати воювали з берберськими піратами, державний секретар Тімоті Пікерінг сказав: «Будучи навченими одкровенням, що війна з християнами гарантує спасіння їх душ, і бачачи надзвичайно привабливі світські переваги в дотриманні цього релігійного обов’язку, їхні мотиви до відчайдушної боротьби вельми сильні». На відміну від християнських екстремістів, які явно спотворюють Святе Письмо, виправдовуючи своє насильство, мусульманські екстремісти на підтримку власних дій можуть вказати на чітке вчення й практику свого засновника. Поміркованим послідовникам ісламу доводиться «виправдовуватися» за тексти, що закликають до насильства.
Підсумувати причину того, чому релігії не можуть мирно співіснувати, можна одним словом: «гріх». Оскільки він впливає на всіх людей, вияви ворожнечі можуть виникати навіть у релігійному середовищі. Хоча різні релігії можуть нести користь для суспільства, не всі вони рівні. Лише християнство розв’язує проблему гріха, змінюючи серце людини. «Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, – ось постало все нове!» (2 Коринтянам 5:17).
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Чому релігії не можуть мирно співіснувати?
