Запитання
Чому наукова спільнота так рішуче протистоїть креаціонізму?
Відповідь
Важливо розрізняти терміни «наука» та «наукова спільнота». Наука – це дисципліна, пов’язана зі спостереженням, експериментуванням і поясненням явищ. Наукова спільнота складається з живих людей, які займаються цією дисципліною. Провести цю різницю важливо, оскільки між наукою та креаціонізмом немає логічного протиріччя. Наука – це загальний термін щодо сфери дослідження, а креаціонізм – це філософія, що застосовується для інтерпретації фактів. Наукова спільнота, в тому вигляді, в якому вона існує зараз, віддає перевагу натуралізму, але немає очевидної причини, з якої натуралізм повинен мати пріоритет над креаціонізмом.
Взагалі існує думка, що креаціонізм є «ненауковим». Це є частково вірним у тому сенсі, що креаціонізм веде до певних припущень, що не можуть бути перевірені, підтверджені або спростовані. Проте натуралізм перебуває в такому ж скрутному становищі, що й неперевірна, бездоказова, неспростовна філософія. Факти, виявлені в наукових дослідженнях, – це лише факти. Однак факти та інтерпретації – це різні речі. Нинішня наукова спільнота в цілому відкидає концепції креаціонізму, і тому називає його «ненауковим». Це доволі іронічно, враховуючи те, що вони віддають перевагу іншій філософії для інтерпретації – натуралізму – який так само є «ненауковим», як і креаціонізм.
Існує багато причин для цієї схильності до натуралізму в науковому середовищі. Креаціонізм передбачає втручання надприродної істоти, а наука насамперед займається матеріальними та фізичними речами. З цієї причини дехто в науковому товаристві побоюється, що креаціонізм призведе до дилеми «Бога білих плям», коли наукові питання ігноруються поясненням «це зробив Бог». Але досвід доводить зворотне. Деякі з найвідоміших імен в історії науки були переконаними креаціоністами. Їхня віра в Бога надихала шукати відповіді на питання: «Як Бог це зробив?». Серед них – Паскаль, Максвелл і Кельвін. З іншого боку, необґрунтована прихильність до натуралізму може завадити науковим відкриттям. Натуралістична структура вимагає, аби вчений ігнорував результати, які не відповідають встановленій парадигмі. Тобто, коли нові дані не відповідають натуралістичним уявленням, вони вважаються недійсними та відкидаються.
Креаціонізм має чіткі релігійні мотиви. Наука настільки об’єктивна, наскільки такими є ті, хто нею займається, а люди в науці так само схильні до упередженості, як і в будь-якій іншій сфері. Є такі, хто заперечує креаціонізм на користь натуралізму виключно з особистих «етичних» причин. Насправді, кількість таких людей є значно вищою, ніж ми можемо собі уявити. Більшість людей, що заперечують концепцію Бога, роблять це переважно через незгоду з деякими гаданими обмеженнями або несправедливістю, незважаючи на заяви про зворотне. Це стосується як тих, хто займається наукою, так і тих, хто працює в будь-якій іншій сфері.
Недружнє ставлення в науковій спільноті вплинуло на сприйняття креаціонізму. Протягом століть наука користувалася працями креаціоністів, але зараз наукова спільнота в цілому виявляє вороже та зневажливе ставлення до кожного, хто не дотримується натуралістичної позиції. Ця відкрита ворожість до креаціоністських поглядів і релігії в цілому змушує людей із такими поглядами уникати наукових досліджень. Ті ж, хто займається наукою, часто змушені мовчати, побоюючись насмішок. Отже, наукове товариство деградувало й «витіснило» частину науковців, а потім заявило, що незначний відсоток креаціоністів серед них свідчить про більшу наукову цінність натуралізму.
Існують також політичні причини ворожості наукової спільноти до креаціонізму та релігії загалом. Християнство більше за будь-яку іншу релігійну систему надає значення життю кожної людини. Це викликає напруженість у наукових колах, коли ця турбота про життя заважає певним науковим процесам. Християнські цінності зазвичай гальмують експерименти, що шкодять людям, руйнують або завдають шкоди людському життю. Приклади включають дослідження ембріональних стовбурових клітин, аборт і евтаназію. В інших випадках християнські цінності стикаються зі світськими, коли наука сприяє певним гріховним діям, полегшуючи їх. Хоча вчені-натуралісти можуть вважати це незначною перешкодою, їм слід враховувати, що відбувається, коли наукові дослідження проводяться без огляду на мораль або совість. Цю ідею повторює персонаж актора Джеффа Голдблюма у фільмі «Парк Юрського періоду». Він заявив: «Ваші вчені настільки стурбовані тим, чи можуть вони щось зробити, чи ні, що забувають зупинитися та подумати, а чи треба це робити взагалі».
Існує також певний рівень конкуренції між науковою і релігійною спільнотами за владу, що створює додаткову напруженість між наукою та креаціонізмом. Як визнають навіть деякі провідні скептики, наукове товариство схильне позиціонувати себе, навіть підсвідомо, як священство. Це світське священство поводиться так, ніби володіє надприродним та елітарним знанням, яке необхідне «мирянам» для спасіння і не може піддаватися сумніву сторонніми. Простіше кажучи, релігійно забарвлені ідеї, такі як креаціонізм, стикаються з претензіями наукової спільноти на перевагу в пізнанні всесвіту.
І хоча може бути чимало причин для напруженості між науковим товариством і креаціонізмом, існує також багато інших причин, з яких вони можуть мирно співіснувати. Немає логічно обґрунтованого приводу для заперечення креаціонізму на користь натуралізму, як це зробила наукова спільнота. Креаціонізм не перешкоджає відкриттям, про що свідчать «титани» науки, які були його переконаними послідовниками. Зневажливе ставлення до креаціоністів зменшило кількість здібних і зацікавлених фахівців у багатьох галузях. Креаціонізм може багато чого запропонувати науці та науковому товариству. Бог, Який створив усесвіт, виявив Себе через нього (Псалом 19:2), і що більше ми дізнаємося про Його творіння, то більше слави Він отримує!
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Чому наукова спільнота так рішуче протистоїть креаціонізму?
