Запитання
Хто були книжники, які часто сперечалися з Ісусом?
Відповідь
Книжниками в стародавньому Ізраїлі називали освічених людей, справою яких було вивчати Закон, переписувати його і писати до нього коментарі. Їх також наймали в тих випадках, коли виникала потреба в письмовому документі або коли потрібно було розтлумачити якийсь юридичний момент. Езра, "учитель, добре обізнаний у Мойсеєвому Законі", був книжником (Езра 7:6).
Книжники дуже серйозно ставилися до своєї роботи по збереженню Писання; вони ретельно копіювали і переписували Біблію, навіть рахували літери та пробіли, аби переконатися, що кожна копія є правильною. Ми можемо подякувати Єврейським книжникам за те, що вони зберегли Старий Завіт у наших Бібліях.
Євреї ставали все більш відомими як "народ Книги" через їхнє вірне вивчення Писання, зокрема Закону і того, як його слід дотримуватися. У еру Нового Завіту книжники часто асоціювалися з сектою Фарисеїв, хоча не всі Фарисеї були книжниками (дивіться Матея 5:20; 12:38). Книжники були вчителями народу (Марк 1:22) та тлумачами Закону. Вони користувалися великою повагою в суспільстві через свої знання, відданість і зовнішню демонстрацію дотримання Закону.
Однак книжники не обмежувалися тлумаченням Писання, а додавали чимало людських традицій до того, що говорив Бог. Вони стали професіоналами в написанні букви Закону, ігноруючи дух, що стояв за нею. Справа дійшла до того, що правила та традиції, які книжники додали до Закону, почали вважатися більш важливими, ніж сам Закон. Це призвело до багатьох конфронтацій між Ісусом та фарисеями і книжниками. На початку Нагірної Проповіді Ісус шокував Своїх слухачів, заявивши, що праведності книжників недостатньо для того, щоб потрапити до раю (Матей 5:20). Значна частина проповіді Ісуса була присвячена тому, чого люди були навчені (книжниками) і чого насправді хоче Бог (Матей 5:21-48). Під кінець служіння Ісуса, Він суворо засудив книжників за їхнє лицемірство (Матей 23). Вони знали Закон і викладали його іншим, але самі не виконували його.
Початкова мета книжників була щирою - знати і зберігати Закон та заохочувати інших дотримуватися його. Але все пішло шкереберть, коли створені людиною традиції затьмарили Боже Слово, а удавана святість замінила життя істинної побожності. Книжники, чиєю метою було зберегти Слово, насправді звели його нанівець традиціями, які вони передавали (Марк 7:13).
Як так сталося, що все настільки відхилилося від норми? Можливо тому, що Євреї, переживши століття переслідувань і поневолення, з гордістю чіплялися за дотримання Закону і за те, як він позначав їх як Божий обраний народ. Релігійні лідери часів Ісуса, безумовно, мали зверхнє ставлення (Йоан 7:49), якому Ісус протистояв (Матей 9:12). Ще більшою проблемою було те, що книжники були лицемірами в серці. Вони були більше зацікавлені в тому, аби здаватися хорошими для людей, ніж у тому, щоб догодити Богові. Зрештою, саме ці книжники зіграли свою роль в тому, що Ісуса заарештували і розіп'яли (Матей 26:57; Марк 15:1; Лука 22:1-2). Урок, який кожен Християнин може винести з лицемірства книжників, полягає в тому, що Бог хоче більшого, ніж зовнішні вчинки праведності. Він хоче внутрішньої зміни серця, яке постійно поступається в любові та послуху Христу.
English
Хто були книжники, які часто сперечалися з Ісусом?
