Запитання
Чи існуватиме другий шанс для спасіння після смерті?
Відповідь
Хоча ідея щодо другого шансу для спасіння є привабливою, Біблія дає зрозуміти, що смерть – це кінець усіх шансів. Євреям 9:27 говорить нам, що ми помираємо, а потім – суд. Тому, поки людина жива, вона має другий, третій, четвертий, п’ятий і ще багато шансів прийняти Христа та спастись (Івана 3:16; Римлянам 10:9-10; Дії 16:31). Коли ж вона помирає, то шансів більше немає. Ідея про чистилище – місце, куди люди потрапляють після смерті, щоб заплатити за свої гріхи, – не має жодних біблійних підстав, а, швидше, є традицією Римсько-католицької церкви.
Аби зрозуміти, що відбувається з невіруючими після їхньої смерті, нам слід дослідити Об’явлення 20:11-15, де написано про білий престол. Тоді розгортаються книги й судять «мертвих, як записано в книгах, за їхніми ділами» (тут і далі – Четвертий сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). У цих книгах містяться всі думки та вчинки людей, і ми знаємо з Послання Римлянам 3:20, що «жодне тіло не оправдається ділами Закону». Отже всі, кого судять за їхніми ділами й думками, приречені до смерті. Однак, віруючих у Христа не судять за книгами за їхні діла, бо їхні імена записані в іншій книзі – книзі життя Агнця (Об’явлення 21:27). Лише ті, хто повірив у Господа Ісуса, зможуть потрапити на небеса.
Кожен, чиє ім’я записане в книзі життя Агнця, був спасенний «раніше від створення світу» (Ефесянам 1:4) великою благодаттю Божого спасіння, щоб бути часткою Нареченої Його Сина – Церкви Ісуса Христа. Ці люди не мають потреби в другому шансі для спасіння, тому що їхнє спасіння було забезпечене Христом. Він обрав їх, Він спас їх і вони перебуватимуть з Ним у безпеці. Ніщо не може відлучити їх від Христа (Римлянам 8:39). Ті, заради кого Він помер, спасуться, бо Ісус заступається за них. Він проголосив: «Усе, що дає Мені Отець, прийде до Мене» (Івана 6:37) і «Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук» (Івана 10:28). Для віруючих немає жодної необхідності в другому шансі, тому що їм було достатньо першої можливості.
А як щодо невіруючих? Хіба вони не могли би покаятися й повірити, отримавши другий шанс? Відповідь: ні, бо їхні серця не змінилися би лише через те, що вони померли. Їхні серця й розум налаштовані проти Бога, і вони не приймуть Його, навіть коли зустрінуться з Ним віч-на-віч. Про це свідчить історія про багатого й Лазаря в Євангелії від Луки 16:19-31. Якщо коли-небудь і була людина, яка могла розкаятися, отримавши другий шанс, щоб пізнати істину, то нею був цей багатій. Але навіть терплячи муки в пеклі, він попросив Авраама лише послати Лазаря назад на землю, щоб той попередив його братів про долю, яка на них чекає. У його серці зовсім не було каяття – тільки жаль про те, куди він потрапив. Відповідь Авраама говорить сама за себе: «Якщо Мойсея і пророків не слухають, не повірять і тому, хто з мертвих воскресне» (Луки 16:31). З цього ми бачимо, що свідчення Святого Письма достатньо для спасіння тих, які вірять; і жодні інші одкровення не спасуть тих, хто цього не робить. Ні другого, ні третього, ані четвертого шансу не буде достатньо, аби перетворити кам’яне серце на тілесне.
У посланні Филип’янам 2:9-11 написано: «Тому Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних, і підземних; і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос – це Господь». Одного чудового дня ми всі, схиляючись перед Ісусом, визнаємо, що Він є Господом і Спасителем. Однак тоді вже буде занадто пізно для спасіння. Після смерті на невіруючого чекає лише покарання (Об’явлення 20:14-15). Ось чому ми маємо повірити в Христа ще за цього життя.
English
Чи існуватиме другий шанс для спасіння після смерті?
