Запитання
Що Біблія каже про самозахист?
Відповідь
Біблія не містить вичерпної інформації стосовно самозахисту. Може здатися, що в деяких уривках ідеться про пацифізм Божого народу (Притчі 25:21-22; Матвія 5:39; Римлянам 12:17). Водночас є інші уривки, що схвалюють самозахист. Тож за яких обставин доречна самооборона?
Правильне застосування самозахисту пов’язане з мудрістю, розумінням і тактом. В Євангелії від Луки 22:36 Ісус каже Своїм учням, що залишалися біля Нього: «Хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча» (тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Христос знав, що настав час, коли Його послідовникам погрожуватимуть, і підтримав їхнє право на самооборону. Незабаром Його арештували, і Петро дістав меча й відсік вухо одному з нападників. Ісус докорив апостолові за це (вірш. 49-51). Чому? У своєму завзятті захищати Господа Петро стояв на шляху виконання Божої волі. Ісус декілька разів казав Своїм учням, що Він має бути заарештований, засуджений і страчений (напр., Матвія 17:22-23). Інакше кажучи, Петро вчинив у тій ситуації нерозумно. Нам слід бути мудрими щодо того, коли боротися, а коли ні.
Вихід 22 містить деякі підказки щодо ставлення Бога до самозахисту: «Коли злодій буде спійманий під час злому і буде побитий так, що помре, то на тому, хто злодія побив, вини за кров немає. Якщо ж над ним уже зійшло сонце, то вбивця буде винний за пролиту кров» (Вихід 22:1-2). У цьому тексті викладаються два основні принципи: право володіти приватною власністю та право захищати цю власність. Але повна реалізація права на самооборону залежить від ситуації. Ніхто не має нерозважливо застосовувати смертоносну силу проти іншої людини, навіть якщо вона хоче заподіяти йому шкоди. Якщо ж напад стався посеред ночі та гаданий злодій був убитий в сум’ятті, то закон не звинувачував домовласника в убивстві. Водночас якщо злодій був спійманий у домі вдень, коли домовласник навряд чи міг спати, то закон забороняв убивство злодія. Фактично, закон наголошував, що домовласники не мають відразу вбивати злодіїв у своєму домі. Обидві ситуації можна було вважати самозахистом, але очікувалося, що смертоносна сила буде останнім засобом, який застосовуватиметься лише при раптовому нападі, коли домовласник може бути збитий з пантелику та дезорієнтований. Навіть у разі самооборони передбачалося, що благочестива людина спробує затримати нападника, а не стане відразу ж його вбивати.
Павло час від часу вдавався до самозахисту, хоча й без використання сили. Коли римляни збиралися його відшмагати в Єрусалимі, Павло спокійно повідомив сотникові з батогом про своє римське громадянство. Влада відразу ж занепокоїлася та стала ставитися до нього по-іншому, знаючи, що вони порушили римський закон, лише закувавши його в кайдани. Павло використовував аналогічний захист у Филипах – після того, як його побили, – щоб домогтися офіційних вибачень від тих, хто порушив його права (Дії 16:37-39).
Наполеглива вдова з притчі Ісуса продовжувала стукати в двері судді з неодноразовими проханнями: «Захисти мене від мого супротивника!» (Луки 18:3). Ця вдова не мала наміру здаватися й дозволяти ворогові скористатися її слабкістю; використовуючи належні канали, вона займалася самозахистом.
Веління Христа підставити другу щоку (Матвія 5:39) пов’язане з нашою реакцією на особисті образи. У деяких ситуаціях може знадобитися самооборона, але не контрміри. Контекст веління Ісуса – це Його вчення проти ідеї «око за око і зуб за зуб» (в. 38). Наш самозахист – це не мстива реакція на напад. Фактично, багато образ можна просто покрити терпінням і любов’ю.
Біблія не забороняє самооборону, і віруючим дозволяється захищати себе та свої родини. Проте той факт, що нам дозволено захищатися, не обов’язково означає, що ми маємо робити це в будь-якій ситуації. Знання Божої волі за допомогою читання Його Слова та підпора на «мудрість, що згори» (Якова 3:17), допоможе нам дізнатися, як найкраще реагувати в ситуаціях, які можуть потребувати самозахисту.
English
Що Біблія каже про самозахист?
