Запитання
Що Біблія каже про сором і жаль?
Відповідь
Кожна людина відчуває певний сором і жаль з приводу гріхів, скоєних у минулому. У Біблії багато про це розповідається, і ми знаходимо в ній чимало прикладів людей, які відчували ці негативні почуття.
Чи можете ви собі уявити сором і жаль, з якими жили Адам та Єва після свого гріха? Вони зіпсували досконале Боже творіння. Вони жили в досконалому світі, мали досконалий розум і тіло та перебували у дуже близьких стосунках із Ним. Коли вони вирішили згрішити, все Господнє творіння зазнало наслідків гріха, включаючи хвороби, розкладання, смерть і вічну розлуку з Творцем. Згодом кожна людина народжувалася з гріховною природою – природною схильністю до гріха. На щастя, Бог суверенний, і навіть тоді Він мав план викуплення Свого світу через Сина, Ісуса Христа, і надання людству вибору щодо спасіння та вічного життя з Ним. Проте Адам і Єва, мабуть, прожили своє життя на землі з великим жалем про втрату своєї непорочності та пов’язаних із нею благословень. Ми знаємо, що їм було соромно за свою наготу (Буття 3:10). Вони, певно, прожили решту свого життя з жалем, адже вони бачили та пам’ятали рай.
Ще один біблійний приклад сорому та жалю – досвід апостола Петра. Текст в Івана 13:37-38 описує ніч зради Христа. Відразу ж після пасхальної трапези Петро каже Ісусові, що віддасть своє життя за Нього. У відповідь Він сказав йому, що тієї ж ночі той тричі зречеться Його. Пізніше вночі, через страх втратити своє життя, апостол справді відмовився визнати, що знав Христа (Івана 18:15-27; Матвія 26:31-35, 69-75). Після відречення, «вийшовши геть, він гірко заплакав» (Луки 22:62; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Пізніше Петро відновився й зміцнився у своїй вірі, ставши одним з отців-засновників ранньої церкви. Він справді зміцнив своїх братів після прощення, як і провіщав Ісус (Луки 22:32). І хоча він, мабуть, жив із великим соромом і жалем з приводу свого публічного відречення від Христа, його глибше розуміння особистості та справи Господа перевершило його почуття невдачі. Він зрозумів, що був прощений Божою благодаттю, і подолав особистий жаль, аби пасти отару Ісуса (Івана 21:17).
Біблія навчає, що коли ми сповідуємо свої гріхи та віримо в жертву та воскресіння Христа, то стаємо Божими дітьми (Івана 1:12). Ми очищені від усієї нашої неправедності (Колосянам 1:15-22), і наше спасіння гарантоване (Івана 10:27-30; Євреям 7:24-25). Зростаючи духовно, щодня проводячи час із Богом у молитві та читанні Його Слова, ми виявляємо, що любимо Його і довіряємо ще більше. Ми віримо, що Господь віддалив наші гріхи від нас так далеко, як далекий схід від заходу (Псалом 103:12). Так, ми шкодуємо про свої попередні помилки, але це вже не є в центрі нашої уваги. Ми дивимося на Ісуса, Проводиря й Вершителя нашої віри (Євреям 12:2). Павло висловився так: «Брати, я не вважаю себе тим, хто осягнув. Але забуваючи те, що позаду, і прямуючи до того, що попереду, я відчайдушно біжу до мети – до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі» (Филип’янам 3:13-14). Сором і жаль лишаються позаду. Ми повинні навчитися забувати.
Текст у Римлянам 8:1 є чудовою розрадою для кожного віруючого, що бореться із залишками почуттів сорому й жалю: «Тож немає тепер жодного осуду тим, які в Ісусі Христі, немає жодного засудження». Ми є грішниками, проте ми виправдані. У нас ганебне минуле, але найкраще майбутнє. Раніше наше життя було сповнене безглуздя та непокори, а тепер ми ходимо «в оновленні життя» (Титу 3:3-7; Римлянам 6:4). Бог пробачив ті гріхи, щодо яких ми відчуваємо сором і жаль. Ми можемо рухатися далі. «Я розп’ятий разом з Христом. І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене» (Галатам 2:19-20).
English
Що Біблія каже про сором і жаль?
