Запитання
Що таке сикхізм?
Відповідь
Сикхізм виник як спроба гармонізувати іслам з індуїзмом. Але погляд на сикхізм як гібрид двох релігій не відображає його теологічної та культурної унікальності. Така характеристика сикхізму буде сприйнята як образа на кшталт іменування християнина юдаїстом-єретиком. Сикхізм – не культ і не гібрид, а окремий релігійний рух.
Засновником сикхізму вважається Нанак (1469-1538), народжений в Індії від батька-індуїста і матері-мусульманки. Вважається, що Нанак безпосередньо отримав покликання від Бога, яке встановлювало його як гуру. Невдовзі він став відомим у пенджабському регіоні північної Індії своїм посвяченням, благочестям і сміливою заявою: «Немає мусульман і немає індуїстів». Він привернув значну кількість учнів (сикхів). Нанак навчав, що Бог – єдиний, називаючи Його «Сат Нам» («справжнє ім'я») або «Еканкар», що є поєднанням складів «ек» («один»), «аум» (містичний вигук щодо Бога) і «кар» («Господь»). Цей монотеїзм не включає особистості Бога, але й не пов'язаний із будь-яким видом східного пантеїзму. Проте Нанак зберіг доктрини реінкарнації та карми, що є відомими принципами таких східних релігій, як буддизм, індуїзм і даосизм. Він навчав, що циклу перевтілень («сансари») можна уникнути лише шляхом містичного єднання з Богом через відданість і ритуальний спів. Справу Нанака продовжила низка з дев'яти призначених гуру, які керували рухом до 18-го століття (1708 р.).
Спочатку сикхізм був пацифістським рухом, але довго таким залишатися він не міг. Його заперечення вищості пророка Мухаммеда було сприйняте як богохульство та викликало значну протидію з боку історично войовничого ісламу. Під час правління десятого гуру, Ґобінда Рая, також відомого як Ґобінд Сінґх («лев»), було сформоване братство халса, всесвітньо відомий клас сикхських воїнів. Члени халса характеризувалися своїми п'ятьма «К»: «кеш» (довге волосся), «канґха» (сталевий гребінь у волоссі), «кача» (труси до колін), «кара» (сталевий браслет) і «кірпан» (меч або кинджал, схований під одягом). Свого часу британські колонії широко використовували халса як воїнів та охоронців. Ґобінд Сінґх був зрештою вбитий мусульманами. Він був останнім людським гуру. Хто став його наступником? Його місце посіла священна книга сикхів, Аді Ґрантх, що мається на увазі в її альтернативній назві «Гуру Ґрантх». І хоч Аді Ґрантх не поклоняються, їй приписується божественний статус.
Незважаючи на своє пацифістське коріння, сикхізм став відомий як войовничий рух, що сумно, тому що ця войовничість в основному витікає з географічних питань, які лежать за межами контролю сикхів. Спірний кордон між Індією та Пакистаном, розділених 1947 року, проходить безпосередньо через регіон Пенджаб, де сикхи володіли широкою автономією. Зусилля зі збереження їхньої політичної та соціальної ідентичності не досягли успіху. Терористи-сикхи вдавалися до особливих заходів для встановлення держави Халістан, проте більшість сикхів залишаються миролюбними людьми.
Християни та сикхи мають дещо спільне в тому, що обидві релігійні традиції зазнавали безліч гонінь і поклоняються єдиному Богові. В особистому плані між християнами та сикхами може бути мир і взаємоповага, проте сикхізм і християнство є несумісними. Їхні системи вірувань мають деякі спільні моменти, але позиції щодо Бога, Ісуса Христа, Святого Письма та спасіння кардинально відрізняються.
По-перше, поняття сикхізму про абстрактного та безособового Бога відверто суперечать люблячому, дбайливому Богові («Авва, Отче!»), відкритому в Біблії (Римлянам 8:15; Галатам 4:6). Наш Господь тісно пов'язаний зі Своїми дітьми, Він знає навіть, коли ми сідаємо та піднімаємось, і прекрасно розуміє наші думки (Псалом 138:2). Він любить нас вічною любов'ю та привертає до себе з терпінням і вірністю (Єремії 31:3). Крім того, Він дає зрозуміти, що не може терпіти будь-яких так званих богів інших релігій: «До Мене не зроблено Бога, і не буде цього по Мені!» (Ісаї 43:10) і «Я – Господь, і нема вже нікого, нема іншого Бога, крім Мене» (Ісаї 45:5).
По-друге, сикхізм заперечує унікальний статус Ісуса Христа. Християнське Святе Письмо стверджує, що спасіння можна отримати лише через Нього: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6). «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12). Який би статус сикхи не погодилися відвести для Христа, це не той статус, на який Він заслуговує, і це не те місце, яке відводить Йому Біблія, – Сина Божого та Спасителя світу.
По-третє, сикхи та християни стверджують, що саме їхнє Святе Письмо унікально натхненне. Священні книги християнства і сикхізму не можуть бути такими одночасно. Більш конкретно, християни стверджують, що Біблія є самим Божим Словом. Воно – богонатхненне, написане для всіх, хто прагне знати й розуміти, «і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофію 3:16-17). Біблія дарована нашим Небесним Отцем, щоб ми могли знати та любити Його, щоб ми могли пізнати істину (1 Тимофію 2:4) і прийти до Нього для вічного життя.
Четверте й останнє – вірування сикхів щодо спасіння відкидають жертовне викуплення Христа. Сикхізм навчає доктрині карми нарівні з вірністю Богові. Карма не містить адекватного пояснення гріха, і жодна кількість добрих діл не може компенсувати навіть один переступ проти нескінченно святого Бога. Досконала святість не допустить чогось меншого за цілковиту ненависть до зла. Так як Бог справедливий, то Він не може просто пробачити гріх без сплати боргу, спричиненого ним. Оскільки Господь добрий, то Він не може без змін допустити грішних людей до блаженства на небесах. Але Христос, Боголюдина, є тою нескінченно цінною Жертвою, що покрила наш борг. Наше прощення настільки дороге, що ми, люди, самі не можемо його заслужити. Проте ми можемо отримати його як дар. Це те, що Біблія називає благодаттю. Христос заплатив борг, який ми не могли сплатити. Він пожертвував Своїм життям заради нас, аби ми могли жити з Ним. Нам потрібно лише повірити в Нього. Сикхізм, з іншого боку, не пропонує рішення щодо нескінченних наслідків гріха, ролі Божої доброти та справедливості, а також повної гріховності людини.
На завершення можна сказати, що сикхізм містить історичні та теологічні відбитки індуїзму та ісламу, але характеризувати його просто як гібрид цих двох релігій буде помилкою. Він перетворився на окрему релігійну систему. Християни можуть знаходити спільну мову з сикхами у деяких питаннях, але в остаточному підсумку християнство та сикхізм є несумісними.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Що таке сикхізм?
