Запитання
Чи підтримує Біблія ситуативну етику?
Відповідь
Ситуативна етика є окремою теорією моральної етики, яка припускає, що моральність дії визначається її контекстом. Ця теорія стверджує, що правильність або неправильність будь-якої дії визначається досягненням бажаного результату в конкретній ситуації. Вона відрізняється від морального релятивізму тим, що останній стверджує, що поняття «правильно – неправильно» не існує. Ситуативна ж етика передбачає кодекс, згідно з яким правильність або неправильність дії визначається потребами кожної конкретної ситуації.
Біблія, від початку й до кінця, є правдивою, послідовною та актуальною книгою. Чи підтримує вона ситуативну етику? Відповідаючи коротко – ні. Розглянемо три принципи: 1) Бог – Творець і Вседержитель; 2) Боже Слово – це істина, навіть якщо нам щось не подобається чи ми чогось не розуміємо; 3) правильність або неправильність дії визначається самою сутністю Бога.
1. Бог – Творець і Вседержитель. Ситуативна етика стверджує, що моральність визначається контекстом чи обставинами. Згідно з Біблією, поняття моралі визначає Бог, оскільки Він є Творцем і опорою всього. І це не є питанням семантики, а фактом. Навіть якби Господь наказав одній групі людей вчинити певні дії, а іншій – заборонив би ці ж дії, визначення того, правильні вони чи ні, етичні чи ні, залежить не від ситуації, а від Божої вказівки. Бог має владу керувати тим, що є правильним або неправильним. У Римлянам 3:4 говориться: «Бо ж Бог правдивий, а кожна людина неправдива».
2. Боже Слово – істина. Припущення, що Біблія підтримує ситуативну етику, означатиме, що в ній містяться помилки. А це неможливо, тому що згідно з першим принципом Бог є непомильним Творцем і Вседержителем.
3. Правильність або неправильність дії визначається самою сутністю Бога. Природа Бога – це любов. Він визначає поняття любові не Своїми діями, а просто тим, Хто Він є. У Біблії сказано: «Бог є любов» (1 Івана 4:16). Любов безкорислива і дбає про інших, ніколи не шукає для себе слави чи задоволення (1 Коринтянам 13). Тому, враховуючи те, ким є Господь, Біблія, що дана Ним і є істиною, не може містити систему етики, яка суперечить Божій природі. Ситуативна етика у визначенні того, що є правильним або неправильним, догоджає людському егоїзму. У любові – все навпаки, вона прагне до заохочення та вдосконалення оточуючих.
Основною проблемою ситуативної етики є нерозуміння реальності абсолютної істини та справжньої любові. Біблія є абсолютною істиною, яка навчає, що поняття правильного й неправильного визначаються Святим Богом. А любов – Божа, істинна, чесна й реальна любов – не залишає місця для егоїстичних або нечистих мотивів. Навіть якби хтось сказав, що ситуація вимагає самовідданості, це так само є людським, а не божественним визначенням. Бажання людини визначати, що для неї краще, без істинної любові ґрунтується на егоїзмі.
Отже, що робити, коли все здається правильним, але Бог каже, що це не так? Ми маємо вірити в Божу премудрість, тому «що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Римлянам 8:28). Якщо ми належимо Христові, то Бог пошле нам Свого Духа (Івана 16), і від Нього ми отримаємо розуміння того, що є правильним, а що – ні. Він буде нас переконувати, заохочувати та направляти до праведності. Щире бажання знати істину в поєднанні з пошуком Божої волі буде винагороджене Його відповіддю. «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть» (Матвія 5:6).
English
Чи підтримує Біблія ситуативну етику?
