Запитання
Чому у світі так багато атеїстів?
Відповідь
Перш ніж обговорювати атеїзм, нам слід дати йому визначення. Згідно з офіційним сайтом атеїстів, вони визначають свої переконання наступним чином: «Атеїзм не є невір'ям у богів або їх запереченням; це – брак віри у богів». Ті, хто називають себе атеїстами, воліють підкреслювати свій брак віри, а не відмову від неї. Вони вважають, що атеїзм інтелектуально перевершує віру в Бога. Проте це визначення суперечить біблійному світогляду, який звіщає: «Безумний говорить у серці своїм: "Нема Бога!"» (Псалом 13:1; 52:2). Оскільки атеїсти погоджуються з віруючими людьми, що кожна людина є вільною в тому, що їй думати та у що вірити, ми тут визначимо атеїзм як рішення не вірити в будь-яку Вищу істоту, перед якою людство несе відповідальність.
Статистика свідчить, що атеїзм зростає у країнах, які історично перебували під сильним християнським впливом. Ця статистика охоплює тих, хто виріс у невіруючих сім'ях, але також демонструє тривожне зростання серед тих, хто раніше сповідував певні релігійні переконання. Коли ми чуємо про чергового відомого християнського діяча, що відмовляється від віри, прихильником якої він раніше себе називав, нам залишається лише дивуватися: «Чому?». Чому так багато людей перестає вірити в Бога, коли діла Його рук видно повсюди (Псалом 18:2; 96:6; Римлянам 1:20)? Кожна культура на Землі так чи інакше визнає божество, тож чому так багато людей стверджують, що взагалі не вірять у будь-якого бога?
Існує декілька причин, з яких люди можуть називати себе атеїстами. Перша – це неосвіченість. Через нестачу вірної інформації людина може дійти висновку, що за межами всесвіту та людського досвіду нічого немає. Оскільки ще багато чого лишається для нас невідомим, неосвіченість часто винаходить ідеї, щоб заповнити ці прогалини. Це часто призводить або до неправдивих релігій, або до атеїзму. Поверхнева інформація про Бога часто буває настільки зіпсована міфами або релігійними забобонами, що все надприродне звучить як казка. Чуючи такі плутані заяви, деякі люди вирішують, що в цьому взагалі немає правди і відкидають будь-яку релігію.
Розчарування – ще одна причина, з якої деякі люди стають атеїстами. Через негативний досвід, такий як молитва без відповіді або лицемірне поводження інших людей, людина може зробити висновок, що Бога немає. Така реакція часто підживлюється гнівом або болем. Ці люди міркують, що якби Господь існував, то Він би виявив Себе у зрозумілий та прийнятний для них спосіб. Оскільки Він не відповів так, як вони того бажали, вони роблять висновок, що Його немає взагалі. Вони також можуть спіткнутися на таких складних концепціях, як пекло, старозавітний геноцид або вічність, і зробити висновок, що біблійний Бог є занадто «заплутаним», аби бути реальним. Розчарування спонукає людей шукати втіху в тому, що є видимим і відомим, а не в невидимому божестві. Щоб уникнути подальшого розчарування, вони відмовляються від будь-яких спроб повірити та знаходять заспокоєння в переконанні, що Бог просто не існує.
Тісно пов'язані з розчарованими ті, хто називають себе «атеїстами», але насправді налаштовані проти Бога. Атеїст – це ярлик, під яким деякі люди приховують глибоку ненависть до Бога. Часто через дитячу травму або жорстоке поводження в ім'я релігії, ці люди поглинені неприязню до всього релігійного. Єдиний спосіб, в який вони можуть «відплатити» Богу, Якого вважають жорстоким, – це категорично заперечувати Його існування. Події минулого залишили настільки глибокі рани, що їм легше заперечувати реальність Бога, ніж визнати свою ненависть до Нього. Справжні атеїсти не прийняли би таких людей до своїх лав, оскільки визнають, що гнів на Бога означає визнання Його існування. Проте багато людей фактично називають себе атеїстами, водночас виявляючи гнів на Господа, існування Якого вони заперечують.
Ще інші відкидають ідею про Бога, бо хочуть, щоб Його легше було знайти. Відомого атеїста Річарда Докінза спитали: «Що би ви сказали, якби зустрілися з Богом після смерті?». Він відповів: «Я би сказав йому: "Чому ти так сильно намагався приховати себе?"». Деяким людям не подобається той факт, що Бог є невидимим духом, якого можна знайти тільки за допомогою віри (Євреям 11:6; Єремії 29:13). Вони вирішили, що Творець Всесвіту повинен надати їм докази Свого існування на додаток до того, що Він уже дав (Псалом 18:2; 101:26; Римлянам 1:20). Ісус звертав увагу на таке мислення, перебуваючи на землі. У Марка 8 описується, як Він нагодував чотири тисячі людей сімома хлібами та декількома маленькими рибами, але «інтелектуальна еліта» прийшла до Нього, вимагаючи ознаку на «доказ» того, що Він – Месія (вірш 11). Христос продемонстрував таку запеклість серця у притчі про багатія в пеклі, який хотів попередити своїх братів про те, що на них чекає після смерті (Луки 16:19-31). Авраам відповів йому з небес: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, – не йнятимуть віри!» (Луки 16:31).
Найімовірніше пояснення поширенню атеїзму залишається незмінним від часу Едемського саду (Буття 3:6; Римлянам 3:23). Сама сутність гріха полягає в самостійності. Заперечуючи існування Творця, атеїсти можуть робити все що завгодно, не турбуючись про майбутній суд або вічні наслідки (Матвія 12:36; Римлянам 14:12; 1 Петра 4:5; Євреям 4:13). У ХХІ столітті поклоніння самим собі стало культурно прийнятним для людей. Атеїзм привабливий для покоління, що виросло на еволюційній теорії та моральному релятивізмі. В Івана 3:19 сказано: «…світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, – лихі-бо були їхні вчинки». Якщо люди виникли самі по собі, самі себе визначають і зосереджені тільки на собі, то немає жодного морального закону або «законодавця», яким вони мають підкорятися. Абсолютів немає, як і немає того, перед ким вони зрештою повинні будуть відповісти. Керуючись таким мисленням, атеїсти можуть зосередитися на пошуку задоволень лише в цьому житті.
Поки вчені, професори і філософи торгують своїми атеїстичними поглядами під виглядом істини та мудрості, люди продовжуватимуть куплятися на них, бо ідея самостійності є привабливою для нашого бунтівливого єства. У цьому немає нічого нового, а мінливі культурні норми роблять це більш прийнятним. У Посланні до Римлян 1:18-31 докладно викладаються наслідки відмови від Божої влади: «А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, – щоб чинили непристойне» (в. 28). Наш світ уже бачить наслідки цього беззаконня. Те, що атеїсти називають «просвітленням», Бог називає безумством: «Називаючи себе мудрими, вони потуманіли» (в. 22). Оскільки «початок премудрості – страх перед Господом» (Псалом 110:10; Приповістей 1:7; 9:10), то заперечення Господа (атеїзм) є початком глупства.
English
Чому у світі так багато атеїстів?
