Запитання
Як християнам слід ставитися до соціалізму?
Відповідь
Більшість філософів протягом століть вважали, що історія формується за допомогою ідей, пошуку об’єктивної реальності або людського розуму. Але був один відомий філософ, який натомість заявив, що рушійним фактором усієї людської історії є економіка. Карл Маркс народився в сім’ї німецьких євреїв у 1818 році й у віці 23 років захистив докторську дисертацію. Потім він узяв на себе місію довести, що ідентичність людини пов’язана з її роботою і що економічні системи цілковито контролюють людей. Стверджуючи, що людство виживає завдяки праці, Маркс вважав, що людські общини формуються за допомогою розподілу праці.
Вивчаючи історію, Маркс дійшов висновку, що суспільство протягом століть існувало завдяки сільському господарству. Але промислова революція, на його думку, змінила все, тому що тих, хто раніше вільно працював на себе, економічна система тепер змусила працювати на заводах. Це, за його переконанням, позбавило їх гідності та ідентичності, тому що їхня праця визначала те, ким вони були, а тепер вони були принижені до становища рабів, контрольованих наглядачами. Така позиція означає, що економіка капіталізму була природним ворогом для Маркса.
Маркс зазначав, що капіталізм віддає перевагу приватній власності, а тому обмежує право на цю власність, надаючи його лише привілейованій меншості. У його свідомості сформувалися дві окремі групи: підприємці або буржуазія і робітничий клас – пролетаріат. На його думку, буржуазія використовувала та експлуатувала пролетаріат, внаслідок чого прибуток однієї людини ставав втратою для іншої. Крім того, він був упевнений, що підприємці впливають на законодавців з метою забезпечення захисту своїх інтересів ціною втрати гідності й прав робітників. І останнє: Маркс вважав, що релігія є «опіумом для народу», який багаті використовують для управління робітничим класом; пролетаріату була обіцяна нагорода колись на небесах, якщо вони продовжуватимуть старанно працювати там, де Бог їх помістив (у підпорядкуванні буржуазії).
У земній утопії, яку уявляв собі Маркс, люди колективно володіють усім і всі працюють для загального блага. Його метою було скасування права на приватну власність через передання державі всіх засобів економічного виробництва. Він вважав, що як тільки приватна власність буде скасована, ідентичність людини відновиться, а стіна, яку капіталізм нібито спорудив між підприємцями й робітничим класом, буде зруйнована. Кожний буде цінувати інших та працювати разом заради спільної мети.
У міркуваннях Маркса є, принаймні, чотири помилки. По-перше, його твердження, що прибуток однієї людини означає втрату для іншої, є міфом; структура капіталізму пропонує достатньо можливостей, щоб усі могли підвищувати свій рівень життя за рахунок інновацій і конкуренції. Для всіх сторін цілком можливо конкурувати та процвітати на ринку споживачів, які хочуть користуватися їхніми товарами і послугами.
По-друге, Маркс був неправий у своєму переконанні, що цінність товару ґрунтується на кількості праці, яка була затрачена на його виробництво. Проте якість товару або послуги просто не може бути визначена кількістю зусиль, затрачених робітником. Наприклад, досвідчений майстер-тесля може набагато швидше та якісніше виготовити якийсь предмет, ніж некваліфікований працівник, тому робота майстра має справедливо оцінюватися набагато вище в такій економічній системі, як капіталізм.
По-третє, теорія Маркса передбачає, що уряд є вільний від корупції та не допускає елітаризму у своїх лавах. Проте, якщо історія й навчила нас чого-небудь, то це того, що влада розбещує гріховне людство, а абсолютна влада розбещує абсолютно. Народ або уряд може «вбити» ідею про Бога, але хтось має зайняти Його місце. Цей хтось найчастіше є особою чи групою, яка починає правити народом і будь-якою ціною прагне зберегти своє привілейоване становище.
Четверте і найголовніше – Маркс помилявся в тому, що ідентичність людини залежить від праці, яку вона виконує. Хоча світське суспільство, безумовно, нав’язує віру в це майже всім, Біблія говорить, що люди мають рівну цінність, тому що створені за образом вічного Бога. Саме в цьому полягає справжня, внутрішня людська цінність.
Чи був Маркс правий? Чи є економіка рушійною силою в історії людства? Ні, історію людства скеровує Творець всесвіту, Який контролює все, включаючи розвиток і занепад кожної нації. Попри це, Бог також контролює те, хто очолить кожний народ, як сказано у Святому Письмі: «Над людським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низького з людей ставить над ним» (Даниїла 4:14). Крім того, саме Бог, а не уряд, надає людині здібності до праці та достатки, які є результатом цієї праці: «Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, – бо це доля її! Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, – то це Божий дарунок!» (Еклезіястова 5:17-18). English
Як християнам слід ставитися до соціалізму?
