Запитання
Що таке плоть?
Відповідь
Джон Нокс (прибл. 1510-1572 рр.) був шотландським священиком, лідером протестантської Реформації та людиною, яка вважається засновником пресвітеріанської конфесії у Шотландії. Сучасні богослови захоплюються Ноксом як людиною, що є зразком ревного служіння Богові, відданості біблійній істині та благочестивого життя. Однак на смертному одрі цей Божий святий зізнався, що в душі боровся із гріховною природою, успадкованою від Адама (Римлянам 5:12). Нокс сказав: «Я знаю, наскільки важкою є боротьба між плоттю і духом під важким хрестом скорботи, коли немає до кого звернутися, а смерть поруч. Мені знайомі скарги плоті».
Заява Нокса напрочуд співзвучна зі словами апостола Павла, який відверто визнав, що також протистояв власній гріховній природі: «Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. Бо що я виконую, не розумію; я-бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Знаю-бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, – що зло лежить у мені. Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» (Римлянам 7:14-24).
Павло стверджує у своєму Посланні Римлянам, що в його тілі (або плоті) існує щось, що ускладнює християнське життя та робить його в’язнем гріха. Мартін Лютер у своїй передмові до послання Римлянам прокоментував використання Павлом слова «плоть», сказавши: «Не можна вважати, що йдеться про «плоть», яка пов’язана лише з гріховністю. Святий Павло під словом «плоть» має на увазі всю людину, включаючи все – її тіло, душу й розум – тому що все це впливає на прагнення плоті». Коментарі Лютера відзначають, що «плоть» викликає прихильності та бажання, неугодні Богові, не тільки у статевому житті, але й у будь-який іншій сфері буття.
Аби отримати чітке розуміння терміну «плоть», слід вивчити його використання у Святому Письмі та те, як вона впливає на життя віруючих і невіруючих, до яких наслідків вона призводить і як, зрештою, можна подолати її спокуси.
Визначення плоті
Грецьке слово, що означає «плоть» у Новому Завіті – це «саркс». Цей термін часто використовується в Біблії щодо фізичного тіла. Однак «Грецько-англійський словник Нового Завіту та іншої ранньої християнської літератури» визначає це слово так: «Фізичне тіло як функціонуючий організм; згідно писань Павла, усі частини тіла становлять сукупність, відому як плоть, в якій гріх домінує настільки, що за будь-яких обставин присутні всі форми гріха, і в ній немає нічого доброго».
У Біблії чітко говориться, що людство не було таким спочатку. У книзі Буття сказано, що воно було створене хорошим і досконалим: «І сказав Бог: “Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою...”. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Буття 1:26-27). Бог досконалий, а оскільки результат завжди вказує на свою причину (тобто, досконалий і благий Бог може створити лише добре, як сказав сам Ісус: «Не може родить добре дерево плоду лихого» (Матвія 7:18)), то й Адам з Євою були створені добрими та безгрішними. Проте, згрішивши, вони були зіпсовані гріхом, а гріховна природа передалась усім їхнім нащадкам: «І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім’я йому: Сиф» (Буття 5:3).
Факт гріховності людської природи підтверджується багатьма уривками зі Святого Письма, як наприклад, наступною заявою Давида: «Отож, я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя» (Псалом 51:7). Тут Давид не має на увазі, що він народився внаслідок перелюбу, а що гріховна природа його батьків передалася йому. У теології цю теорію іноді називають традуціанським поглядом на людську природу (від латинського слова «tradux», що означає «рід, коліно»). Він полягає в тому, що душа людини створюється через її батьків, унаслідок чого дитина успадковує їхню гріховну природу.
Біблійний погляд на людську природу відрізняється від грецької філософії тим, що у Святому Письмі говориться про початково хороший фізичний і духовний характер людства. Такі ж філософи як Платон, навпаки, вбачали в людстві дуалізм або дихотомію. Таке мислення, зрештою, перейшло в теорію, що плоть (фізична) була злом, а дух людини – добром. Це вчення вплинуло на такі групи, як гностики, які вірили, що фізичний світ був створений помилково напівбогом Деміургом. Гностики виступали проти доктрини втілення Христа, оскільки вважали, що Господь ніколи не прийняв би людської подоби, адже тіло є злом. Апостол Іван свого часу зіткнувся з таким видом вчення та попереджав про нього: «Улюблені, – не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з’явилося в світ. Духа Божого цим пізнавайте: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога. А кожен дух, який не визнає Ісуса, той не від Бога» (1 Івана 4:1-3).
Крім того, гностики навчають, що не має значення, що людина робила, перебуваючи у своєму тілі, оскільки тільки дух має значення. Дуалізм Платона призводить до однакових наслідків, як у першому столітті, так і сьогодні – він призводить або до аскетизму, або до розбещеності, а те й інше засуджується в Біблії (Колосянам 2:23; Юди 4).
Отже, на відміну від грецької філософії, у Біблії говориться, що природа людства – як фізична, так і духовна – була хорошою, але постраждала від гріха. Кінцевим результатом гріха є природа, яка часто у Святому Письмі називається «тілесною», – те, що повстає проти Бога та прагне гріховного задоволення. Пастор Марк Бубек (Mark Bubek) дає наступне визначення плоті: «Плоть – це вбудований закон неспроможності, який робить неможливим для природної людини подобатися або служити Богові. Це непереборна внутрішня сила, успадкована від часу гріхопадіння, що виявляється в загальному й конкретному повстанні проти Господа та Його праведності. Плоть неможливо переробити або покращити. Єдиною надією на спасіння від закону плоті є її повне знищення та заміна на нове життя в Господі Ісусі Христі».
Прояви плоті та боротьба з ними
Як плоть виявляє себе в людях? Біблія відповідає на це так: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Галатам 5:19-21).
Приклади проявів плотської природи у світі очевидні. Розглянемо кілька сумних фактів, отриманих із недавнього опитування про вплив порнографії в Америці. За даними дослідження, у США щосекунди
• $3 075,64 витрачається на порнографію
• 28 258 користувачів інтернету її дивляться
• 372 користувача шукають у пошукових системах «дорослі» теми
Окрім цього, кожні 39 хвилин у Сполучених Штатах з’являється нове порнографічне відео. Така статистика підтверджує слова пророка Єремії, який проголошував: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, – хто пізнає його?» (Єремії 17:9).
Вплив плоті
У Біблії говориться, що плотське життя призводить до низки сумних наслідків. По-перше, у Святому Письмі підтверджується, що ті, хто потурає плотській природі і не бажає змінюватися чи покаятись у своєму гріховному поводжені, будуть відлучені від Бога, як у цьому житті, так і в майбутньому:
• «Який же плід ви мали тоді (від гріховних занять)? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх – то смерть» (Римлянам 6:21)
• «Бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити» (Римлянам 8:13)
• «Не обманюйтеся, – Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне» (Галатам 6:7-8).
Більше того, людина також стає рабом своєї плотської природи: «Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, – або гріха на смерть, або послуху на праведність?» (Римлянам 6:16). Таке рабство завжди призводить до руйнівного способу життя. Як сказав пророк Осія: «А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть» (Осії 8:7).
Суть у тому, що слідування плотській природі завжди призводить до порушення Божого морального закону. Людина ніколи не зможе його знищити, хоча, безумовно, може не підкорятися йому. Наприклад, людина може піднятися на дах і стрибнути з петлею на шиї, сподіваючись порушити закон гравітації. Проте вона швидко дізнається, що не може літати, – вона не може скасувати закон всесвітнього тяжіння, і єдине, чого вона досягне – руйнування самого себе, доводячи цим існування закону тяжіння. Те ж можна сказати і про моральні дії: людина може не коритися Божому моральному закону через плотське життя, але вона лише доведе, що закон є дієвим, знищивши себе у той чи інший спосіб за допомогою власної поведінки.
Перемога над плоттю
Біблія пропонує трикроковий процес для подолання плоті й відновлення належних стосунків із Богом. Першим кроком є чесність – визнання своєї гріховності перед Господом. Це включає згоду з тим, що говориться в Біблії про всіх, народжених від людини: люди – грішники, і приходять у світ, маючи зіпсовані стосунки з Богом, що створив їх:
• «Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, – хто встоїть, Владико?» (Псалом 130:3)
• «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!» (1 Івана 1:8, 10).
Наступним кроком є духовний спосіб життя, який включає звернення до Бога за спасінням й отримання Святого Духа, що дозволить людині жити праведно перед Господом, а не потурати бажанням плоті. Це перетворення й новий спосіб життя описані в декількох місцях Святого Письма:
• «Я розп’ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, – живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Галатам 2:19-20)
• «Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римлянам 6:11)
• «І кажу: ходіть за духом, – і не вчините пожадливости тіла» (Галатам 5:16)
• «Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Галатам 3:27)
• «Але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!» (Римлянам 13:14)
• «І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом» (Ефесянам 5:18)
• «Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе» (Псалмів 118:11).
Останнім кроком є прихід смерті, коли плоть, позбавлена здійснення своїх жадань урешті-решт помирає. Навіть якщо людина народжена згори через Божого Духа, їй необхідно розуміти, що вона ще й досі має старе єство з його прагненнями, яке протистоїть новій природі та бажаннями, що походять від Духа. З практичної точки зору християни мають свідомо уникати потурання старій, плотській природі і замість цього поводитися по-новому згідно з керівництвом Духа:
• «Але ти, о Божа людино, утікай від такого [від гріховних учинків], а женися за правдою, благочестям, вірою, любов’ю, терпеливістю, лагідністю!» (1 Тимофію 6:11)
• «Стережися молодечих пожадливостей...» (2 Тимофію 2:22)
• «Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним» (1 Коринтянам 9:27)
• «Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження» (Колосянам 3:5)
• «А ті, що Христові Ісусові, розп’яли вони тіло з пожадливостями та з похотями» (Галатам 5:24)
• «Знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха» (Римлянам 6:6)
• «Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди» (Ефесянам 4:20-24).
Висновок
Сусанна Уеслі, мати великих християнських проповідників і авторів гімнів Джона та Чарльза Уеслі, описала гріх і плотську природу наступним чином: «Усе, що послаблює ваш розум, псує вашу совість, заважає стосункам із Богом чи спотворює ваше прагнення до духовного, – коротше кажучи, якщо щось збільшує вплив і силу плоті проти Духа, – це стає гріхом для вас, наскільки би добрим воно не було саме собою». Однією з цілей християнського життя є перемога Духа над плоттю та змінення життя, що виявляється в праведному поводженні перед Господом.
Хоча на нас і чекає справжня боротьба (що зрозуміло з Біблії), християни мають Божу обітницю, що в кінцевому результаті Він дасть їм перемогу над плоттю. «Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса» (Филип’янам 1:6).
English
Що таке плоть?
