Запитання
Що таке істинне поклоніння?
Відповідь
Апостол Павло дав чудовий опис істинного поклоніння в посланні Римлянам 12:1-2: «Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, – повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, – добро, приємність та досконалість».
Цей уривок містить перелік усіх складових істинного поклоніння. По-перше, є мотивація для поклоніння: «через Боже милосердя». Ми не заслуговуємо на всі Божі щедроти, які Він подарував нам: любов, благодать, Духа Святого, мир, радість, рятівну віру, спокій, силу, мудрість, надію, терпіння, доброту, честь, славу, праведність, безпеку, вічне життя, прощення, примирення, виправдання, освячення, свободу, заступництво та багато іншого. Знання й розуміння цих неймовірних дарів спонукають нас виявляти хвалу і подяку, іншими словами, – поклонятися!
Крім того, тут описується спосіб нашого поклоніння: «повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові». Віддати своє тіло означає цілковито посвятити себе Богові, тобто наші людські здібності, вся наша сутність – серце, розум, думки, ставлення – мають бути віддані Йому. Іншими словами, ми маємо відмовитися від контролю над ними та посвятити їх Йому так само, як буквальна жертва цілковито приносилася Богові на вівтарі. Але як? Цей уривок знову чітко повідомляє: «перемініться відновою вашого розуму». Ми оновлюємо свій розум, щодня очищаючи його від світської «мудрості» й замінюючи її на істинну мудрість, що походить від Бога. І ми поклоняємось Йому своїм оновленим та очищеним розумом, а не емоціями. Емоції – чудова річ, але якщо вони не формуються під впливом розуму, насиченого Істиною, то можуть стати руйнівною, неконтрольованою силою. Воля та емоції ідуть услід за розумом. Перше послання Коринтянам 2:16 говорить нам, що «ми маємо розум Христів», а не Його емоції.
Існує лише один спосіб оновлення нашого розуму – за допомогою Божого Слова. Це – істина, знання Його Слова, яке повідомляє нам про Його милосердя. Знання істини, віра в неї, переконаність у ній і відданість їй приведуть до належного духовного поклоніння. Це переконання, за яким стоїть відданість, що є відповіддю на істину, а не на будь-які зовнішні атрибути, включаючи музику. Музика сама по собі не має нічого спільного з поклонінням. Вона не може формувати поклоніння, хоча, безумовно, може виробляти емоції. Музика не є джерелом поклоніння, але може бути його виявленням. Не використовуйте музику для спонукання вашого поклоніння; музика може бути просто вираженням того, що формується в серці, зосередженому на Божому милосерді та дотриманні Його заповідей.
У центрі істинного поклоніння перебуває Бог. Люди, зазвичай, занадто зосереджені на тому, де вони мають поклонятися, яка музика має супроводжувати богослужіння та як їхнє поклоніння сприймається іншими людьми. Надмірна увага до цих речей відволікає від головного. Ісус каже нам, що справжнє поклоніння має відбуватися «в дусі та в правді» (Івана 4:24). Це означає, що ми поклоняємося від щирого серця в спосіб, визначений Богом. Поклоніння може включати молитви, читання Слова Божого зі щирим серцем, спів, спілкування та служіння іншим людям. Воно не обмежується одним актом, але воно буде істинним, якщо серце й ставлення людини відповідно налаштовані.
Важливо також знати, що поклоніння призначене лише Богові. Лише Він достойний цього, а не будь-хто з Його служителів (Об’явлення 19:10). Ми не маємо поклонятися святим пророкам, статуям, ангелам, іншим богам або Марії, матері Ісуса. Нам також не слід поклонятися, чекаючи на щось у відповідь, наприклад, на чудесне зцілення. Поклоніння робиться для Бога – тому що Він на нього заслуговує – і тільки для Його слави. Воно може бути публічним прославленням Бога (Псалом 21:23; 34:18) спільно з іншими людьми, де ми через молитву та хвалу проголошуємо свою любов і вдячність Йому за те, що Він зробив для нас. Істинне поклоніння відчувається всередині, а потім виявляється в наших діях. Поклоніння через примус неприємне Богові та абсолютно марне. Він бачить усяке лицемірство та ненавидить його. Він говорить про це в книзі Амоса 5:21-24, застерігаючи про майбутній суд. Іншим прикладом також може бути історія про Каїна й Авеля, перших синів Адама та Єви. Обидва вони принесли жертви Господу, але Він прийняв лише жертву Авеля. Каїн приніс жертву з примусу; Авель же віддав найкращих овець зі своєї отари. Він робив це у вірі й захопленні Богом.
Істинне поклоніння не обмежується тим, що ми робимо в церкві, чи відкритим прославленням (хоча ці елементи також повинні мати місце, і Біблія вказує нам робити це). Істинне поклоніння – це визнання Бога і всієї Його сили та слави в усьому, що ми робимо. Найкращий вияв хвали й поклоніння – це покора Йому та Його Слову. Для цього ми маємо знати Бога (Дії 17:23). Поклоніння – це прославлення й звеличення Бога, що демонструє відданість і захоплення Ним.
English
Що таке істинне поклоніння?
