Запитання
Яка небезпека / наслідки невисповіданого гріха?
Відповідь
У 1 Івана 1:9 сказано: «Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності» (тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Цей вірш звернений до християн і спирається на слово «якщо». Бог пропонує повне прощення за будь-який гріх, скоєний Його дітьми, ЯКЩО ми висповідаємо його перед Ним. Під словом «висповідаємо» мається на увазі згода з Господом в тому, наскільки поганим є наш гріх. Складовою сповіді є розкаяння. Для тих, хто не був помилуваний кров'ю Ісуса, всі гріхи є невисповіданими та непрощенними. На тих, хто відмовляється покаятись у своїх гріхах і прийняти жертву Ісуса за них, чекає вічне покарання (2 Солунянам 1:8-9; Івана 3:15-18). А як же щодо християн із невисповіданими гріхами?
Згідно зі Святим Письмом усі наші гріхи були викуплені, коли ми прийняли жертву Христа. Друге послання до Коринтян 5:21 каже: «Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю». Коли ми визнаємо цю божественну жертву Ісуса, Господь вирішує вважати нас праведними. Проте Він бачить не нашу праведність, а праведність Свого Сина (Титу 3:5). Він здійснює обмін: наш гріх – на Його непорочність. Відтоді ми маємо цілковите схвалення й прийняття Бога.
А що ж відбувається, коли ми грішимо після отримання цієї непорочності? Уявіть собі, що холодного зимового дня ви стоїте біля вікна, дивлячись на південь. Повітря морозне, але крізь вікно світить сонце. Воно починає зігрівати вас, і ви насолоджуєтеся його теплом. Потім ви закриваєте штору і тепло миттєво зникає. Чи перестало сонце світити? Ні – щось постало між вами й ним. Як тільки ви відкриєте штору, сонце знову може вас зігріти. Але це залежить від ваших дій. Перешкода – всередині дому, а не ззовні.
Невисповіданий гріх діє, як ця штора. Бог прихильно та з любов'ю ставиться до Своїх дітей (Псалом 37:23; Римлянам 8:38-39). Він бажає благословити нас, спілкуватися й вилити Свою прихильність на нас (Псалом 84:12; 115:13; 1 Самуїла 2:30). Він бажає, щоб ми «грілися» в теплі Його усмішки. Обираючи гріх, ми зводимо бар'єр між собою та нашим святим Отцем. Ми перериваємо спілкування з Ним і починаємо відчувати холод духовної самотності. Дуже часто ми сердито звинувачуємо Господа в тому, що Він покинув нас, коли, насправді, це ми покинули Його. Якщо ми вперто відмовлятимемося розкаюватися, то будемо покарані нашим люблячим Отцем (Євреям 12:7-11). Боже покарання може бути суворим, призводячи навіть до смерті, коли серце кам'яніє незворотно (1 Коринтянам 11:30; 1 Івана 5:16). Він прагне відновити спілкування навіть більше, ніж ми (Ісаї 65:2; 66:13; Матвія 23:37; Йоіла 2:12-13). Він спостерігає за нами, виховує та любить нас, навіть грішних (Римлянам 5:8). Але Господь дає нам свободу вибору. Ми самі маємо «відкрити штору», висповідавшись і розкаявшись.
Якщо, будучи дітьми Божими, ми вирішуємо залишитися зі своїм гріхом, то обираємо наслідки, які супроводжують цей вибір: погіршення стосунків із Господом і відсутність духовного зростання. Ті, хто вперто тримається гріха, мають переглянути свої стосунки з Ним (2 Коринтянам 13:5). Святе Письмо чітко каже, що той, хто знає Бога, не живе з невисповіданим гріхом (1 Івана 2:3-6; 3:7-10). Прагнення до святості є відмітною рисою тих, хто знає Господа. Знати Його – означає любити Його (Матвія 22:37-38). Любити Його – значить виконувати Його заповіді (Івана 14:15). Невисповіданий гріх стає перешкодою для Його любові, тому справжнє Боже дитя прагне висповідати його, змінитися та відновити спілкування зі своїм Отцем.
English
Яка небезпека / наслідки невисповіданого гріха?
