Запитання
Що Біблія каже про вуду? Як християнам слід ставитися до вуду?
Відповідь
Вуду – це назва кількох релігійних практик, які виникли в Західній Африці. Оригінальне західноафриканське вуду – це політеїстична релігія. Вона поклоняється божеству з подвійною природою – чоловічою та жіночою, духам, що керують природою, а також духам у скелях, річках, деревах тощо. Ці духи і є вуду. Ця форма релігії також включає жертвоприношення тварин і поклоніння предкам.
Андеґраундний тип вуду, який існує в Латинській Америці, на Кубі, Гаїті та в деяких частинах Сполучених Штатів, був «виведений» із західноафриканського вуду, але змішався з поверхневими аспектами католицизму. Це сталося, коли рабів привезли у Новий Світ і змусили прийняти католицизм. На Кубі цю суміш зазвичай називають «сантерія»; в Бразилії це «кандомбле» (можуть використовуватись і інші терміни). У гаїтянському вуду об’єктами поклоніння є «лоа» – божества, що служать одному богу. Лоа стали асоціюватися з католицькими святими.
У штаті Луїзіана вуду робить особливий наголос на вірі в духів, які контролюють усе без винятку. У процесі змішання західноафриканського вуду з католицизмом раби змінили африканські імена цих духів на імена католицьких святих. Жінки в луїзіанському вуду, що керували ритуалами і церемоніями та застосовували заклинання та магічні зілля, стали відомими як «королеви вуду». Найвідомішою з них була Марія Лаво з Нового Орлеану, яка також вважала себе ревною католичкою. Через це мала місце подальша синкретизація вуду і католицизму.
Оскільки вуду ґрунтується в основному на усній традиції, його суть може відрізнятися від людини до людини. Існує віра в єдиного бога, званого Бонді, але цей бог відсторонений і не бере участі в повсякденному житті. Прихильники вуду спілкуються з духами за допомогою співу, екстатичних танців, в яких запрошують духів «прокататися» на них, і використання змій. Окрім того, існують спеціальні дієти, церемонії, ритуали, читання заклинань, зілля, талісмани й амулети (шарми) для лікування та допомоги послідовникам.
Вуду включає в себе поклоніння духам і такі окультні дії, як ворожіння та чаклунство. Це рішуче засуджується Богом у Біблії, наприклад, у Второзаконні 18:9-13, де нам заборонено звертатися до будь-кого, хто практикує подібне: «Нехай серед вас не знайдеться такого, хто проводив би свого сина чи свою дочку через вогонь, ані ворожбита, ні чарівника, ні віщуна, ні чаклуна, ні заклинача, ні черевомовця, ні того, хто гадає, або викликає духів померлих» (Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства; див. також Левіти 19:26, 31; 20:6; 2 Царів 17:17; Дії 19:18-19; Галатам 5:19-21; Об’явлення 21:8; 22:15).
Бог вуду – це не біблійний Бог, а відсторонене божество, що не бере участі в житті людства чи природи. Поклоніння духам вуду – це поклоніння несправжнім богам, і тому воно засуджується у Святому Письмі. Вуду не лише є релігією, несумісною з християнством, але також його переконання прямо суперечать Божому Слову. До того ж окультні практики вуду небезпечні, бо наражають людей на демонічний вплив.
Поєднуючи політеїстичне поклоніння духам із поверхневою формою християнства, вуду фактично заперечує першість Ісуса Христа, Його викупний подвиг на хресті та необхідність викуплення виключно через віру в Нього. Тому вуду несумісне з Божим Словом за трьома аспектами: об’єктом поклоніння не є істинний Бог, Ісусові приділяється другорядне місце порівняно з духами та переважають окультні практики.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Що Біблія каже про вуду? Як християнам слід ставитися до вуду?
